— Він написав повість про своє життя, про те, чого зазнав і що пережив. Він і про тебе написав, — і Кайса почала читати. — «Пишучи, я безнастанно думав про Юлію. Вона, маленька Юлія, так багато запитувала, і це вона спонукала мене розповісти про все побачене й почуте. Але що найважливіше: вона змусила мене повірити, що моє життя не минуло намарно».

Руки Юлії, згорнені на колінах, розтулилися, пальці поволі обхопили флакон.

Кайса читала далі. Час до часу поглядала на Юлію, але вираз її обличчя ні на мить не мінявся.

Перейти на страницу:

Все книги серии Морок

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже