— Ми вважаємо, що саме це підштовхнуло Аллана до помсти матері — вона була в усьому винною. Він мусив повернутися і поквитатися з нею. І мусив здійснити найважче з-поміж всього: розкопати могилу, у якій, як він думав, похована його сестра. Усі ці роки Алланові не давала спокою думка, що ж трапилося з Юлією. Він знав про материні експерименти й виснував теорію, що мати могла позбавити сестру життя, що з нею сталося те саме, що з Тюттою Сьоренсен. Коли Сюсанне повідомила йому, що мати вдома, на Кінці, у нього з’явилася нагода здійснити задумане й приставити матір до стіни. І хоч він не знайшов Юлиного тіла, зате добув череп — доказ злочинної діяльності Маріанне Вінтер. Аллан передав мішок з черепом Сюсанне, на випадок, якби з ним щось трапилося — так він їй сказав. Коли Аллана вбили, — а поліція не зуміла знайти вбивці, — Сюсанне вирішила взяти справу в свої руки. Їй нічого було втрачати, і вона прагнула помсти.
— Рушниця, якою застрелили Фруде Ульсена, належала її колишньому чоловікові, мисливцю, — додав Карстен.
— Що каже Маріанне?
— Нічого. Лише прокоментувала записи Креза. Наполягає, що в нього було викривлене сприйняття реальності.
— Я вірю Крезові, — промовила Кайса.
— Його записки можуть стати допоміжною ланкою в ланцюжку доказів, але навряд чи суд візьме їх до уваги, — похитав головою Карстен. — Ми допитаємо свідків, які працювали з Маріанне Вінтер в Дікемарку, а там побачимо.
— А що з Бюллем? Ви допитали його офіційно?
— Він помер після нашого візиту, наступного дня. Запис розмови стане важливим доказом.
— Вбивство Аллана вважається розкритим? Як його вбили?
— У підвалі санаторію знайшли сліди його крові. Це підтверджує слова Фруде Ульсена, сказані незадовго до смерті.
— Ви обвинувачуєте в убивстві матір?
— Аллана вдарили великим гайковим ключем. Ми знайшли ключ, на ньому кров Аллана і криваві відбитки пальців Фруде. Однак Аллана вбив кетамін.
— Який вколола мати? — запитала Кайса.
— Бракує технічних доказів.
— У приміщенні, де я ховалася, коли мене ледь не застукали Маріанне Вінтер і Фруде Ульсен, пахло хлором. Вони намагалися знищити сліди. А потім усе прибрали й спалили докази експериментів, які проводила Маріанне… і Бюлль.
— Допускаємо, що так і було. Ми працюємо над деталями.
— Який жах! Що Аллан робив у підвалі?
— Цього ми не знаємо. Але ж в тебе напевно є теорія, — усміхнувся Карстен.
— Шукав докази. Якщо Маріанне, як я думаю, тримала в підвалі колби з мізками, то він про це знав, — Кайса показала на колбу на столі. — Можливо, хотів оце забрати?
— Помилився… Він був переконаний, що мати проводила досліди на Юлії й позбавила її життя.
— Ну, добре… Та я не вірю, що Аллан повернувся лише задля того, щоб знайти Юлію. Він повернувся, щоб помститися за зруйноване дитинство.
— Цілком можливо…
— Ви вже розмовляли з Юлією?
— Поки що не мали змоги. Лікарі кажуть, що в неї роздвоєння особистості, вона замикається у своєму
Кайса сіла за стіл.
— Уявляєш, це — мозок Креза. Неймовірно! Думаю, Маріанне Вінтер зберігала його, як трофей.
— Он як? На все ти маєш відповідь! То, може, маєш і пояснення «загадки Юлії»? Чому вона не втекла від Нільса, хоча мала таку можливість?
Кайса засміялася, похитала головою.
— Мусите ж ви таки до чогось докопатися самі!
Кайса трохи зсунула назад зав’язану чалмою хустку. Волосся вже трохи відросло, хоча досі лише на один сантиметр. Вона накупила собі багато таких тюрбанів, відколи через хіміотерапію почало випадати волосся.
Вона внутрішньо тремтіла, коли того дня, наприкінці серпня, увійшла в двері
Курс хіміотерапії закінчився в середині червня, однак через величезне виснаження, їй потрібний був час на відновлення, тож вони з Карстеном вирішили зачекати з переїздом всією родиною до Аскера до кінця липня. Тепер мав початися курс радіотерапії. Карстен взяв відпустку. Розслідування, тим часом, продовжувалося повним ходом. Дати суду над Маріанне Вінтер ще не призначили.
Шеф, Турмуд Лінґе, обійняв її.
— Радий тебе бачити.
Він трохи здивовано глянув на чалму, але від коментарів утримався.
Вони завжди добре ладнали між собою, не його вина, що Кайса йде з каналу. Це — вина редактора відділу новин. Той саме увійшов до кімнати, подав Кайсі руку.
— Як справи? — усміхнувся редактор.