— Ні, не я. Це зробив Ейнар, ще коли перевіряв мою історію. Вийшло так, що він розпитував саме Торіна. А вивідавши в нього все, просто вбив. Але не став говорити мені, бо не знав, як я поведуся. Розповів лише сьогодні… вчора вдень.
— І як ти до цього поставилася?
— Спокійно. Якби не Ейнар, я б і сама його згодом убила. Тільки б у мене він довго мучився… Ну, добре, я вже піду.
Ківан провів поглядом завихорення Темної Енерґії довкола її невидимої постаті, потім рушив далі на захід і незабаром дістався до Ханґована. Зупинившись під Кайр Ґвалхалом, він надіслав угору серію слабких маґічних сиґналів: довгий, короткий, короткий, пауза, короткий, довгий, короткий. Ця послідовність не містила ніякої інформації, а просто була покликана активувати будильне плетиво, що його виставляв на ніч Ґарван аб Малах. Трохи вичекавши, Ківан передав уже саме повідомлення — простеньке й коротеньке, бо ще кепсько знав мову цих сиґналів.
Майже відразу надійшла лаконічна відповідь, яка означала: „Чекай на нашому місці.“ Ківан без зволікань полишив Тиндаяр і опинився в темній кімнаті на другому поверсі будинку, де вони зазвичай проводили зустрічі. Затемнив вікна, наслав глушильні чари, запалив у маґічному ліхтарі слабенький вогник і став чекати.
Минуло щонайменше чверть години, і лише тоді він відчув характерне збурення Темної Енерґії, а слідом за цим у кутку кімнати з’явилася князівна Елвен вер Кайлем. Вона була вдягнена явно поспіхом, у простеньку, хоч і гарну блакитну сукню, а її шовковисте світло-русяве волосся подекуди залишалося сплутаним від сну. Проте, на Ківанову думку, це лише надавало їй ще більшої привабливості.
— Пані, — мовив він розгублено й винувато. — Вибачте, я, мабуть, помилився…
— Ні, не помилилися, — відповіла вона, вмостившись у старенькому кріслі й помахом руки запросивши Ківана сісти в сусіднє. — Ваш виклик надійшов до лорда Ґарвана, а він переадресував його мені, бо зараз дуже зайнятий. Увечері військовий патруль схопив Монроя аб Кодвала, секретаря Священної Канцелярії з питань чистоти віровчення. Це дуже серйозна здобич, тож лорд Ґарван, як головний королівський прокурор, особисто веде його допит.
Ківан і раніше чув про Монроя аб Кодвала, який від самого початку кризи зайняв непримиренну позицію, вимагаючи від Поборчої Ради оголосити Імара єретиком і на цій підставі усунути його з престолу. Проте більшість радників із ним не погоджувались, оскільки розуміли, що такий радикальний крок рикошетом ударить по них самих. У лахлінській історії були випадки, коли поборники тишком-нишком позбувалися незручних їм королів, але ще жодного разу Конґреґація не намагалася публічно поставити себе над королівською владою. І не тому, що не хотіла одноосібно правити Лахліном, а через рішучий спротив вищої шляхти на чолі з князями — єдиної сили в країні, що стояла на заваді всевладдю поборників. Князі міцно тримались один за одного і всі разом підтримували короля, вбачаючи в ньому ґаранта своєї незалежності. І якщо зараз вони ще вагалися, не поспішали відкрито стати на бік Імара, то спроба Поборчої Ради порядкувати на свій розсуд королівською короною вже напевно підштовхнула б їх до рішучих дій.
— Мій батько вважає захоплення майстра Монроя великим успіхом, — вела далі Елвен. — А от я в цьому сумніваюся. На свободі він грав нам на руку своєю безкомпромісністю, рішучим несприйняттям будь-яких, навіть найменших поступок. І не можу позбутися враження, що лорд Айвар просто здав його, вирішив нашими руками усунути з дороги небезпечного суперника. Власне, зараз лорд Ґарван і намагається з’ясувати, що робив такий високоповажний діяч Конґреґації в районі, цілком контрольованому королівськими військами. І чому його охорона миттю розбіглася при наближенні патруля… Ну, гаразд. Що там у вас, лорде Ківане?
Він докладно розповів їй про те, що сталося в Касневиді, й передав листа від „старого товариша“. Уважно прочитавши його, Елвен сказала:
— А це вже інша крайність, протилежна до позиції Монроя аб Кодвала. І дуже небезпечна для нас. Ми підозрювали, що серед керівництва Конґреґації є люди, готові піти на певні поступки — аж до того, щоб визнати провину деяких своїх колеґ, включно з лордом Айваром. Тепер, завдяки вам, маємо ниточку, що приведе до них.
— Мені слід було б допитати старшого поборника, перш ніж… ніж убити його, — озвався Ківан. — Але я просто не зміг.
Елвен похитала головою:
