Вона ще добре чує голос лікаря та намагається розібратися в послідовності: спочатку було чути совгання стільця по підлозі, потім стілець заскрипів під тягарем (і вона зрозуміла, що доктор Ніче гупнувся усією своєю вагою на стілець, і відразу подумала, що тут щось не так, якщо доктор Ніче, якого ще прозивають нацистським Гіппократом, авторитетний дослідник «людських морських свинок» і високий таємний фахівець із расових питань, отже, якщо така особа приходить без попередження і без супроводу, та ще й у такий час, серед ночі, до кімнати якогось, за його (Ніче) власною расовою теорією, інферіорного марійського колеґи), і вона почала пригадувати все, що Якоб розповідав про ту людину, під наглядом якої були крематорій і Науково-дослідний інститут. Та навіть якби всього цього не було, навіть якби вона не знала доктора Ніче, якби Якоб не розповідав про нього, колишнього професора анатомії Страсбурзького університету, вона б збагнула, що тут щось не так, коли німецький лікар приходить із візитом до Якоба, та ще й у такий час ночі; знала, що відбувається дещо незвичайне, тільки-но заскрипів стілець, знала ще до того, як він майже довірливо запитав Якоба:
«Ви самі?»
«Так, — відповів Якоб. — Звісно. Хто б міг тут бути о цій порі?»
«Наприклад, одна з тих жінок, яких ви врятували від табору для розваг і взяли під своє крило».
«Це було б те саме, ніби в кімнаті нікого немає. Це ж лише морські свинки».
«Облишмо це зараз, — сказав доктор Ніче. — Йдеться про конфіденційну справу». Тоді зробив паузу:
«Ми вважаємо вас особою, якій можна довіряти».
«Я лише лікар», — сказав Якоб.
«Чи ви
«Так, — сказав Якоб. — Як і всім лікарям. Я маю на увазі професійну клятву,
«Тож чи ви,
«Так», — сказав Якоб.
«І ви зробили для своїх пацієнтів усе в
«Думаю, що так, — повторив Якоб. — У межах своїх можливостей»
«І скільки пацієнтів у вас померло? Маю на увазі з тих, хто вам довіряв?»
«Зараз уже ніхто нікому не довіряє», — сказав Якоб.
«Ви не відповіли на моє запитання,
«Не пригадую, — сказав Якоб. — Багато померло… Думаю, не з моєї вини». Потім додав: «Багатьох убито».
«Маєте на увазі в Центрі та газових камерах?»
«Так, — сказав Якоб. — І там, звісно».
Вона відчувала той поворот, він мав статися після всього, що сказав Якоб:
«
«Знаю, — відказав Якоб, — якби я забув бодай на хвилинку…» — (але не закінчив, а вона вже було подумала, що викаже себе якимось відчайдушним рухом, який означає
«Уявімо, — сказав доктор Ніче, не давши можливості Якобу завершити, — що вам хтось накаже провести певний експеримент над групою ув’язнених, котрих, як вам сказали або ж вам звідкись відомо, все одно вб’ють, — тоді трохи зупинився; — чи не відчували б ви певної
«Можливо, — сказав Якоб, — якби мав на це їхню згоду. Можливо, тоді… за певних умов».
«Що ви маєте на увазі?» — запитав доктор Ніче. Якоб відповів не одразу. Згодом продовжив:
«Скажімо, що вважаю ці експерименти… доцільними. Не лише корисними з професійного, наукового аспекту. Скажімо…»