ПОЛІЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ НЬЮ-ЙОРКА
24-Й ОКРУГ, ЗХ. 100 ВУЛ., 151
НЬЮ-ЙОРК, 10 025
* ШЕФ ПОЛІЦІЇ ДЖОН ПУЛ
* ТЕЛЕФОН (212) 555-1811
[X] ПОПЕРЕДНІЙ ПОЛІЦІЙНИЙ ЗВІТ [] ДОДАТКОВИЙ ЗВІТ
PH 01457 C
ДАТА 03.11.2007
ЧАС 21:30
ДЕНЬ ПТ
МІСЦЕ 2000 ЗХ. 102 ВУЛ., 41-Й ПОВ.
ФОРМА ЗВІТУ
ОПИС ПОДІЇ ПОЛІЦІЯНТОМ
Я, ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР РІВЕЛЛІ, ПЕРЕБУВАЮЧИ НА СЛУЖБІ, ПРИБУВ НА ВИКЛИК 10–56 А ДО ПО-БІЛДИНГУ, А САМЕ НА ТЕРАСУ, ДЕ РОЗТАШОВАНІ ОФІСИ ТОВ «ГАЛТКВІСТ». ТАМ Я ПОБАЧИВ ЖІНКУ, ЩО СТОЯЛА НА КАРНИЗІ. Я ВІДРЕКОМЕНДУВАВСЯ ОФІЦЕРОМ ПОЛІЦІЇ ТА ПОПРОСИВ її ЗАЛИШИТИ КАРНИЗ. ЖІНКА ВІДМОВИЛАСЬ І ПОПЕРЕДИЛА, ЩО СТРИБНЕ, ЯКЩО Я СПРОБУЮ НАБЛИЗИТИСЬ. НА ЗАПИТАННЯ, ЯК її ЗВАТИ, ВОНА НАЗВАЛАСЯ ФРЕННІ БЕРМАН [Б. Ж. Д. НАР. 12.06.63, М. П. СХ. ПО ВУЛ., 509].
ВИДИМІ ОЗНАКИ НАРКОТИЧНОЇ ЧИ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ БУЛИ ВІДСУТНІ.
Я ЗАПРОПОНУВАВ ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ ДО КОГОСЬ ІЗ ЇЇ ЗНАЙОМИХ. ЖІНКА ВІДМОВИЛАСЯ. НА МОЄ ЗАПИТАННЯ, ЧОМУ ВОНА ХОЧЕ НАКЛАСТИ НА СЕБЕ РУКИ, ЖІНКА ВІДПОВІЛА, ЩО НІЩО НЕ ПРИНОСИТЬ ЇЙ ЩАСТЯ, А ЧОЛОВІКУ ТА СІМ’Ї БЕЗ НЕЇ БУДЕ КРАЩЕ. Я ЗАПЕВНИВ її, ЩО ВОНА ПОМИЛЯЄТЬСЯ.
ВІД ЦЬОГО МОМЕНТУ ВОНА ПЕРЕСТАЛА РЕАГУВАТИ НА МОЇ ЗАПИТАННЯ І, СХОЖЕ, СТАЛА ВНУТРІШНЬО ГОТУВАТИСЯ ДО СТРИБКА.
Я ВЖЕ ЗБИРАВСЯ ВТРУТИТИСЯ І ЗАСТОСУВАТИ СИЛУ, ЩОБ ВІДТЯГНУТИ ЇЇ З КАРНИЗА.
АЖ РАПТОМ ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР ДЕКАРЛО СПОВІСТИВ МЕНЕ ПО РАЦІЇ, ЩО СЮДИ НА ЛІФТІ ПІДІЙМАЄТЬСЯ ЧОЛОВІК МІСИС БЕРМАН [ДЖО БЕРМАН, Б. Ч., Д. НАР. 03.12.61, СХ. 110 ВУЛ., 509].
Я СПОВІСТИВ ПРО ЦЕ МІСИС БЕРМАН.
МІСТЕР БЕРМАН, ПРИБУВШИ НА ПОВЕРХ, УМОВИВ ДРУЖИНУ ЗІЙТИ З КАРНИЗА НА ТЕРАСУ.
У МОЄМУ СУПРОВОДІ ВОНИ ВИЙШЛИ НАДВІР, І МІСИС БЕРМАН У КАРЕТІ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ БУЛА ВІДПРАВЛЕНА В ЛІКАРНЮ ДЛЯ ОБСТЕЖЕННЯ.
АВТОР ЗВІТУ: ПАТРУЛЬНИЙ ОФІЦЕР РІВЕЛЛІ
НАЧАЛЬНИК: СЕРЖАНТ ДОУС
Усамітнившись у своїй офісній кабінці, хворий через сильне похмілля Баррі втретє перечитує цей документ. Йому вже мозок плавиться, бо все написане — це повна протилежність тому, що казала Енн Восс Пітерс.
Про те,
Баррі відкладає звіт, вмикає монітор і входить у базу відділу транспортних засобів штату Нью-Йорк. Біль пульсує в голові десь за очима.
Запит на Джо та Френні Берман видає йому останню відому адресу: Монток[12], Пайнвуд-лейн, буд. 6.
Чому він так зациклився на цьому? Марудився б зі своїми паперами і справами, якими завалений його стіл, і дідько з ними, СХП та Енн Восс Пітерс.
Склад злочину відсутній, нема причини марнувати час на те, чого немає. А що ми маємо? Так… незначні розбіжності.
Та якщо чесно, Баррі вже згоряє від цікавості.
Двадцять три роки він служить детективом, бо любить розв’язувати головоломки, а цей ребус, цей суперечливий набір подій ніби дражниться: ти, Баррі, мусиш виправити всі ці розбіжності.
Якщо поїхати на інший край Лонг-Айленду на службовій машині у справах зовсім не службових, легко нарватися на догану. Та й голова після вчорашнього гуде…
Тож Баррі відкриває сайт
Так, менш ніж за годину з Пенсільванського вокзалу відходить потяг на Монток.
Жити на списаній платформі Слейда — це як відпочивати на п’ятизірковому курорті, отримуючи за це гроші, та ще й працювати там.
