З «Анналів Вартових»,
Чорний Турмалін Пол де Віллерз, як і було домовлено, прибув сьогодні з 1992 року для елапсування в приміщення архіву. Але цього разу супроводила його руда дівчина, яка заявила, що звуть її Люсі Монтроз і що вона — онука нашого адепта Лукаса Монтроза. Вона багато в чому мала фатальну схожість з Арістою Бішоп (лінія нефриту, контрольний номер 4). Ми відвели обох до Лукасового бюро. Тепер нам усім ясно, що Лукас зробить пропозицію Арісті, а не Клодін Сеймор, як ми сподівалися (хоча в Арісти, слід зауважити, гарніші ноги і Направду чудовий удар зліва в тенісі). Дуже дивно, коли онуки відвідують того, в кого ще взагалі немає дітей.
Коли за Ґідеоном і графом зачинилися двері, я автоматично зробила крок назад.
— Ви можете спокійно сісти, — сказав лорд, показуючи на вишукані стільці.
Ракоці розтягнув губи. Це що, посмішка? Якщо так, то йому варто було б спершу потренуватися перед люстром.
— Ні, дякую. Я краще постою, — ще крок назад, і я майже наступила на статую голого амурчика, що стояв на п'єдесталі праворуч від дверей. Що далі від мене чорні очі, то певніше.
— І ви хочете сказати, що справді прибули з XXI століття? Про
— У такому разі який король править Англією в XXI столітті?
— У нас прем'єр-міністр, який керує країною, — мовила я непевно, — королева виконує в основному представницькі функції.
— Королева?
— Єлизавета II. Вона вельми мила. Навіть була в нас у школі на багатонаціональному святі торік. Ми співали національний гімн сімома мовами, а Ґордон Ґельдерман попросив її розписатися прямо у своєму підручнику англійської, а потім «штовхнув» його на «eBay» за 80 фунтів. Гм, певна річ, вам це ні про що не говорить. У всякому разі, у нас є прем'єр-міністр і Палата громад депутатів, обраних народом.
Лорд Бромптон схвально засміявся.
— Це кумедне уявлення, еге ж, Ракоці? Граф знову придумав щось неабияк цікаве. А що з Францією в XXI столітті?
— Гадаю, у них теж прем'єр-міністр. Ніякого короля, наскільки я знаю, навіть для представницької мети. Під час революції вони позбулися шляхти, а разом з нею і короля. А бідолашній Марії-Антуанетті стяли голову. Хіба це не жахливо?
— О, так, — засміявся лорд. — Французи взагалі люди геть жахливі. Тому ми, англійці, з ними не ладнаємо. Скажіть мені ось що: з ким ми в XXI столітті провадимо війну?
— Ні з ким? — мовила я дещо невпевнено. — Принаймні не насправді. Ми коли-не-коли стромляємо свого носа то туди, то сюди, на Близькому Сході або деінде. Щиро кажучи, я нічого не тямлю в політиці. Запитайте мене краще що-небудь про… холодильники. Звичайно, не про те, як вони працюють, бо я цього не знаю. Знаю лише, що вони
Зовні здавалося, що лорда Бромптона майже не обходять холодильники. Ракоці розвалився на своєму стільці, як кіт. Я сподівалася, що йому не заманеться підвестися.
— Ви можете запитати мене про телефони, — цокотіла я. — Хоча я не можу пояснити, як вони функціонують. — І я підозрювала, що лорд Бромптон і не зрозумів би нічогісінько. Чесно кажучи, виглядав він так, що йому навіть не було сенсу пояснювати, як функціонує електрична лампочка. Я намагалася знайти тему, яка могла б його зацікавити.
— Ну, теє… до речі, між Дувром і Кале існує тунель, прокладений під Ла-Маншем.
Лордові Бромптону це здалося страшенно смішним. Від сміху він заходився бити себе по товстих стегнах.
— Чудово! Чудово!
Я вже почала трохи розпружуватись, як Ракоці вперше заговорив. Англійською він говорив із нечистою вимовою.
— Що з Трансільванією?
Трансільванія? Батьківщина графа Дракули? Він це серйозно? Я намагалася не дивитися в чорні очі. Можливо, він
— Це моя батьківщина в прекрасних Карпатах. Князівство Трансільванія. Що діється в Трансільванії в XXI столітті? — Голос звучав дещо хрипко. І в ньому справді бриніла туга. — І що робить народ куруців [46]?
Народ, даруйте, кого? Куруців? Уперше чую.
