Сад кісток полностью

— То ось як ви подумали? Що я працюю на містера Тейта?

— Хіба ні?

Англієць здивовано засміявся.

— Дякувати Богові, ні, — сказав він, і Роза побачила, як обличчя Ебена почервоніло від люті. — Я працюю на іншу людину, міс Конноллі. На когось, хто дуже хоче знати, де дитина, — він підсунувся ще ближче, Роза відвернулася, а її спина втиснулась у спинку стільця. — Де дитина?

Роза сиділа мовчки і раптом згадала той день на цвинтарі святого Августина, коли могила Аурнії зяяла коло її ніг. Мері Робінсон з’явилась, наче привид, з туману. Її обличчя було бліде і напружене, а погляд невпинно ковзав кладовищем. Є люди, які допитуються про дитину. Сховайте її. Збережіть її.

— Міс Конноллі?

Вона відчула, як пульсує шия, коли його погляд проникав усе глибше в її душу. Але продовжувала мовчати.

На її полегшення, він розпрямився і пішов у інший край кімнати, де недбало провів пальцем по книжковій полиці й подивився на пил, який на ньому зібрався.

— Містер Тейт стверджує, що ви розумна дівчина. Це правда?

— Звідки мені знати.

— Гадаю, ви занадто скромна, — він повернувся і подивився на неї. — Як соромно бачити, що дівчина з вашими розумовими здібностями живе на краю прірви. Ваші черевики ось-ось розсиплються на шматки. А плащ? Коли його прали востаннє? Упевнений, що ви заслуговуєте кращого.

— Як і багато інших.

— О, проте лише вам тут пропонується можливість.

— Можливість?

— Тисяча доларів. Якщо ви принесете мені дитину.

Вона була приголомшена. За таку велику суму можна купити кімнату в одному з пансіонів, з гарячою їжею щовечора. Новий одяг і тепле пальто замість цього плаща із заштопаними дірками. Усі спокусливі розкоші, про які вона тільки мріяла.

Усе, що я маю зробити — це відмовитися від Меггі.

— Я не можу вам допомогти, — сказала вона.

Ебен ударив так швидко, що інший чоловік не встиг утрутитися. Від удару голова Рози смикнулась, вона втиснулася у стілець, щока пульсувала.

— У цьому не було необхідності, містере Тейт!

— Ви ж бачите, яка вона, так?

— Розмовами можна досягти більшого, ніж насильством.

— Так, але вона щойно відмовилася розмовляти.

Роза підвела голову і подивилась на Ебена з неприхованою огидою. Не мало значення, що вони їй запропонують, тисячу доларів чи десять тисяч, вона ніколи не зрадить власну плоть і кров.

Англієць тепер стояв перед нею, роздивлявся обличчя, де синець, певно, уже почав проступати. Дівчина не боялась удару від нього. Цей чоловік, на її думку, набагато більше звик користуватися словами та готівкою як інструментами переконання і залишав насильство іншим людям.

— Спробуймо ще раз, — заговорив він до Рози.

— Або ви знову змусите його мене вдарити?

— Я прошу вибачення за це, — він поглянув на Ебена. — Залиште кімнату.

— Але ж я знаю її краще за всіх. Я можу сказати вам, коли вона...

— Залиште кімнату.

Ебен кинув на Розу отруйний погляд і вийшов з кімнати, грюкнувши дверима.

Чоловік сходив за стільцем і притягнув його ближче до Рози.

— Отже, міс Конноллі, — сказав він і всівся навпроти неї, — ви розумієте, що знайти її — це лише питання часу. Допоможіть нам уникнути зайвих проблем — і отримаєте щедру винагороду.

— Чому вона така важлива для вас?

— Не для мене. Для мого клієнта.

— Хто цей клієнт?

— Людина, яка піклується про добробут дитини. Яка хоче, щоб вона була жива та здорова.

— Ви хочете сказати, що Меггі у небезпеці?

— Ми непокоїмося, що небезпека може загрожувати вам. А якщо з вами щось трапиться, ми ніколи її не знайдемо.

— Тепер ви погрожуєте мені? — вона вичавила з себе сміх, демонструючи стійкість, якої насправді не мала. — Ви розчарувались у словах і повертаєтеся до насильства.

— Ви помиляєтеся щодо мене, — він нахилився ближче, його обличчя було дуже серйозним. — Аґнес Пул і Мері Робінсон. Обидві мертві. Вам про це відомо?

Вона важко ковтнула.

— Так.

— Ви були свідком у ніч убивства Аґнес Пул. Ви бачили вбивцю. І він, звісно, про це знає.

— Усі знають, хто вбивця, — сказала Роза. — Я чула вчора на вулицях. Доктор Беррі втік з міста.

— Так, це те, про що повідомляють газети. Доктор Натаніель Беррі жив у Вест-Енді. Він знав обох жертв. І намагався вбити третю — проститутку, яка заявила, що врятувалася втечею. Тепер доктор Беррі зник, а це означає, що саме він і є Жнець.

— Хіба це не так?

— Ви вірите всьому, що чуєте на вулицях.

— Але якщо він не вбивця...

— Тоді Вестендський Жнець усе ще у Бостоні, і йому чудово відома ваша особа. Після того що сталося з Мері Робінсон, я б на вашому місці ходив, озираючись. Ми змогли вас знайти, тож зможе і будь-хто інший. Ось чому я так непокоюся через безпеку вашої племінниці. Ви — єдина, хто знає місцезнаходження дитини. Якщо з вами щось станеться... — він помовчав. — Тисяча доларів, міс Конноллі. Це допоможе вам покинути Бостон і знайти собі нове затишне житло. Віддайте нам дитину і отримаєте гроші.

Дівчина нічого не відповіла. Останні слова Мері Робінсон усе ще лунали в її голові: Сховайте дитину. Збережіть її.