— Не вийшло. Для моїх батьків «ця, як-її-там» і я виявили несумісність академічних та особистих інтересів.
Ходжес скинув брови.
— Звучить трохи офіційно. Ти ж не на юридичному вчишся, а на філософському, стародавні культури вивчаєш.
Джером відпиває кока-колу, витягує довгі ноги й посміхається.
— Чесно? «Ця, як-її-там» — вона ж Прісцилла — використовувала мене, щоб посмикати за жилку ревнощів свого бойфренда із середньої школи. І спрацювало. Вона розповіла мені, як їй шкода, що довелося мене втягнути в це, сподівається, що ми залишимося друзями і таке інше. Досить принизливо, але, мабуть, на краще. — Трохи помовчавши: — Вона в себе в кімнаті на полиці досі тримає всіх своїх Барбі і Братц, і, мушу зізнатися, мене це трохи пригальмувало. Сказати по правді, я б не сильно заперечував, щоб мої предки дізналися, що я був тією палицею, якою вона замішувала свій любовний еліксир, але, якщо ви розповісте Барбстеру, я ніколи не дізнаюся, чим усе закінчилося.
— Могила! — обіцяє Ходжес. — І що тепер? Назад в Массачусетс?
— Ні, я тут на все літо. Знайшов роботу в доках — контейнери возити.
— Не надто підхожа робота для студента Гарварда, Джероме.
— Для цього те, що треба. Минулої зими я отримав права на керування вантажними машинами, платять там прекрасно, а Гарвард — задоволення не з дешевих, навіть із частковою стипендією. — Тут, на щастя, ненадовго, на вогник заглядає Тайрон Екстазний Кайф: — Чорний хлопчик допомагати розвантажувати той баркаса і піднімати цей тюка, маса Ходжес! — І без жодного переходу знову заговорив Джером: — Хто вам підстригає газон? Непогана робота. До якості Джерома Робінсона, звичайно, не дотягує, але виглядає акуратно.
— Один хлопець із кінця кварталу. Ти зайшов привітатися, чи…
— Барбара та її подруга Тіна розповіли мені офігенну історію, — говорить Джером. — Тіна попервах не хотіла розповідати, але Барбара її вмовила. Вона в таких справах майстер. Ви знаєте, що Тінин батько постраждав під час того випадку біля Міського Центру, вірно?
— Так.
— Якщо це дійсно її старший брат надсилав гроші, щоб допомогти своїй родині, то він, звичайно, молодець… Але звідки вони в нього? Я, як не намагаюся, не знаходжу цьому пояснення.
— Я теж.
— Тіна каже, ви збираєтеся запитати в нього.
— Завтра після школи, такий план.
— Холлі бере участь?
— Певною мірою. Вона збирає інформацію.
— Круто. — Джером сліпуче посміхається. — Що як я завтра піду з вами? Знову зберемо наш гурт, чуваче! Зіграємо всі наші хіти!
Ходжес замислюється.
— Не знаю, Джероме. Один хлопець — такий славний дідуган, як я, — не надто засмутить містера Сауберса. Але
— П’ятнадцятий раунд, а я навіть не видихся! — проголошує Джером і змахує стиснутими в кулаки руками. Оделл притискає вуха. — Навіть не видихся! Ця здихля Сонні Лістон[96] навіть не доторкнувся до мене! Я пурхаю рингом, як метелик, я жалю, як… Він оцінює терплячий вираз обличчя Ходжеса. — Гаразд, вибачте, іноді мене заносить. Де ви будете його чекати?
— Думав, біля школи. Ти знаєш, де конкретно діти виходять із будівлі?
— Не всі виходять через одні двері, і він може піти не через парадний вхід, особливо якщо Тіна проговориться, що з вами розмовляла. — Він бачить, що Ходжес хоче щось сказати, і піднімає руку. — Так, вона обіцяла не розповідати, але старші брати знають молодших сестер, ви вже повірте хлопцеві, у якого самого є молодша сестричка. Якщо він дізнається, що хтось збирається його розпитувати, швидше за все вийде через задні двері і зріже по футбольному полю до Вестфілд-стрит. Я міг би там посидіти в машині й зателефонувати вам, якщо побачу його.
— Ти знаєш, як він виглядає?
— Ага. У Тіни в гаманці його фотка. Дозвольте мені взяти участь, Білле. Барбі подобається це дівчисько. І мені вона сподобалася. І ще, треба бути досить сміливою людиною, щоб прийти до вас, нехай навіть моя сестра батогом шмагала.
— Знаю.
— До того ж мені конче цікаво. Тіна каже, грошики посипалися, коли її братану було всього тринадцять. Такий хлопчисько, з доступом до таких грошей… — Джером киває головою. — Не дивно, що в нього почалися проблеми.
— Це точно. Гаразд, якщо тобі так хочеться, ти у справі.
— Чоловіче!
Після цього вигуку виникає необхідність у ще одному панібратському ударі кулаками.
— Ти вчився в Нортфілді, Джероме. Він може вийти ще десь, крім центрального входу і Вестфілд-стрит?
Джером замислюється.
— Якщо він спуститься в підвал, там є двері, через які можна потрапити у двір, де за мої часи було місце для куріння. Він може пройти там, потім через актовий зал вийти на Гарнер-стрит.
— Туди можна поставити Холлі, — задумливо вимовляє Ходжес.
— Чудова ідея! Як я і говорив, наш маленький гурт знову збирається!
— Але не підходь до нього, якщо побачиш, — попереджає Ходжес. — Просто дзвони мені. —
— Добре, якщо ми почуємо її розповідь.
