— Якщо я її почую, то й ти її почуєш, — каже Ходжес, сподіваючись, що не поспішив з обіцянкою. — Приходь до мого офісу в «Тернер-білдинг» до другої, вийдемо десь о чверть на третю. Будемо на місці о другій сорок п’ять.
— Ви впевнені, що Холлі погодиться?
— Так, вона спостерігає спокійно. Це з протистоянням у неї проблеми.
— Не завжди.
— Ні, — каже Ходжес. — Не завжди.
Вони обидва думають про одне й те саме протистояння — у МАК, з Брейді Хартсфілдом, — з яким Холлі впоралася на відмінно.
Джером кидає погляд на свій годинник.
— Мені вже час. Обіцяв Барбстер зводити її до молу, вона хоче собі «Свотч»[97]. — Він закочує очі.
Ходжес посміхається.
— Люблю я твою сестру, Джероме.
Джером посміхається у відповідь.
— Я теж. Ходімо, Оделле. Прогуляймось.
Оделл піднімається й прямує до дверей. Джером береться за ручку і розвертається. Посмішка зникла.
— Ви були там, де я думаю?
— Можливо.
— Холлі знає, що ви до нього ходите?
— Ні. І не розповідай їй. Вона дуже засмутиться.
— Так. Як він?
— Усе так само. Хоча… — Ходжес згадує, як упала фотографія. Цей звук дзень.
— Хоча що?
— Нічого. Він такий самий. Слухай, зроби мені послугу. Скажи Барбарі, нехай повідомить, якщо Тіна подзвонить і скаже, що її брат дізнався про розмову дівчаток зі мною в п’ятницю.
— Зроблю. Побачимося завтра.
Джером іде. Ходжес вмикає телевізор і з радістю виявляє, що «Індіанці» все ще грають. Рахунок рівний і йде додатковий іннінг.
11
Вечір неділі Холлі проводить у своїй квартирі, намагаючись дивитися «Хрещений батько 2» на комп’ютері. Зазвичай це вельми приємне для неї заняття, бо вона вважає його одним із двох-трьох кращих фільмів за всю історію, нарівні з «Громадянином Кейном» і «Шляхами слави», але сьогодні вона раз у раз ставить його на паузу, щоб схвильовано походити туди-сюди по вітальні. Місця для цього тут вистачає. Її нинішнє житло не настільки сліпуче, як кондо біля озера, у якому вона недовго жила, коли тільки переїхала до міста, але розташоване воно в гарному районі й досить просторе. Вона може дозволити собі його знімати — згідно із заповітом кузини Джейні Холлі успадкувала півмільйона доларів. Менше після відрахування податків, зрозуміло, але все одно чимала сума. А завдяки роботі з Біллом Ходжесом вона може дозволити собі цю суму збільшувати.
Ходячи, вона бурмоче улюблені вислови з цього фільму.
«Я не хочу прибрати всіх, лише своїх ворогів».
«Як сказати іспанською банана дайкірі?»
«Країна — не твоя кров, запам’ятай це».
І, звичайно ж, те, що пам’ятають усі: «Я знаю, це був ти, Фредо. Ти розбив моє серце».
Якби вона дивилася інший фільм, повторювала б інший набір цитат. Це така форма самонавіювання, яку вона практикує з семи років, коли вперше побачила «Звуки музики»[98]. (Улюблений рядок із нього: «Цікаво, а як смакує трава?»)
Насправді ж вона думає про записник у молескіновій палітурці, який поспіхом сховав під подушкою брат Тіни. Білл вважає, він не має жодного відношення до грошей, які Піт надсилав батькові, але Холлі в цьому не надто впевнена.
Більшу частину життя вона веде щоденники, записує туди всі фільми, які дивиться, усі книги, які читає, людей, з якими зустрічається, час, коли встає, і час, коли лягає. А ще роботу свого шлунка, що в неї значиться в закодованій формі (зрештою, хтось може знайти її щоденники, коли вона помре) БГ, що означає: Був Горщик. Холлі знає, що така поведінка є обсесивно-компульсивним розладом — вона кілька разів розмовляла зі своїм лікарем про те, що нав’язливе складання списків — це не що інше як форма магічного мислення, — але воно нікому не шкодить, і, якщо вона воліє вносити свої списки до молескінових записників, кого це обходить, крім неї самої? Головне — те, що вона розбирається в молескінових записниках і добре знає, що вони не дешеві. За два п’ятдесят можна купити в «Волгрінс»[99] записник на спіралі, але записник в молескіновій палітурці коштує десять доларів. Навіщо б хлопчикові знадобився такий дорогий записник, тим паче якщо в нього незаможна родина?
— Щось не сходиться, — говорить Холлі. І потім, ніби слідуючи за ланцюжком думки: — Залиш пістолет. Візьми канолі. — Це з першого «Хрещеного батька», але все одно це гарний рядок. Один із найкращих.
Пішли гроші. Залиш записник.
Дорогий записник, який вирушає під подушку, коли його молодша сестра несподівано з’являється в кімнаті. Що довше Холлі про це думає, то більше вона схильна бачити в цьому невипадковість.
Вона запускає фільм спочатку, проте не може слідувати його битою і настільки улюбленою стежкою через те, що голова її заповнена записниками, тому Холлі робить щось майже нечуване, принаймні вдень: вона вимикає комп’ютер. Після цього продовжує сновигання кімнатою, заклавши руки за спину. Пішли гроші. Залиш записник.
— І затримка! — вигукує вона посеред порожньої кімнати. — Не забудь про це!
