На той час дрон «Байрактар» уже завоював репутацію вбивці танків. У короткій війні 2020 року збройні сили Азербайджану за допомогою свого парку «Байрактарів» менш ніж за місяць розбили армію російської союзниці Вірменії[236]. Хоча Росія могла перевершити Україну в інших видах озброєння, аналога «Байрактару» вона в своєму арсеналі не мала. (Значно пізніше, вже у розпал вторгнення, Путіну доведеться просити іранців продавати йому ударні дрони). Залужний був палким прихильником цієї зброї. Буквально за лічені тижні до того, як він очолив збройні сили, Україна сповістила, що триматиме свої «Байрактари» на складі та використовуватиме лише для захисту від «широкомасштабного» російського нападу. Новий командувач швидко це змінив. Восени під керівництвом генерала Залужного «Байрактар» здійснив свій перший бойовий виліт над полем бою на сході України.
Двадцять шостого жовтня 2021 року бойовики, яких підтримувала Росія, обстріляли українську позицію поблизу фронту, вбивши принаймні одного солдата — і вкотре порушивши режим припинення вогню. Цього разу українці відправили дрон «Байрактар», і той знищив російську артилерійську позицію, скинувши на неї бомбу вагою двадцять два кілограми. Збройні сили України оприлюднили зняте дроном відео: бійці, спотикаючись, біжать від уламків своєї гаубиці[237]. Кремль звернув увагу. Поява «Байрактарів» стала для Путіна сигналом, що його військова перевага над Україною із часом зменшиться, а отже вікно можливостей для стрімкого та рішучого нападу обмежене.
— Наші побоювання, на жаль, здійснюються[238], — прокоментував появу «Байрактара» на сході України речник Путіна.
Для захисту своїх ставлеників Москва підняла в повітря винищувачі — незвичайна демонстрація вогневої моці. За кілька днів, коли про інцидент запитали Зеленського, він чітко дав зрозуміти — йдеться не про те, що якийсь там командир-негідник перевищив свої повноваження.
— Саме в цьому форматі й продовжуватиме діяти Україна, — сказав президент. — Коли українська армія відчуває, що потрібно захищати свою землю, вона так і робить. І далі вона діятиме саме за цим принципом[239].
На початку листопада, за кілька днів після бойового дебюту «Байрактара» на сході України, американці повідомили Зеленського, що Росія знову готується до вторгнення. Цього разу попередження були напрочуд детальними, а посланці — категоричнішими, ніж навесні. США стверджували, що з достовірністю 75–80 % вторгнення почнеться в січні 2022 року[240]. Це давало українцям близько двох місяців на підготовку.
Робочий розклад вищих президентських радників із безпеки заповнився візитами американських дипломатів і представників спецслужб. Олексій Данілов приймав їх у своєму сонячному кабінеті у штаб-квартирі Ради національної безпеки і оборони, пригощав кавою та слухав, як вони пророкують кончину України.
— Торочили, що нас захоплять за чотири-п’ять днів, що будуть концентраційні табори, — розповідав мені Данілов. — А все політичне керівництво вб’ють.
Якось він поїхав на зустріч із найвищою дипломаткою посольства США в Києві, Крістіною Квін, і та дивилася на Данілова, мов на приреченого на смерть.
— Сильно їй було мене шкода, — пригадував він.
Данілова це зворушило, але також і образило, він із усієї сили намагався переконати американців, що Україна вистоїть. Квін наполягала, що Зеленський із командою у смертельній небезпеці.
— Жоден із них в це не вірив, — казала мені пізніше Квін. — Навіть ті, хто переді мною вдавали, ніби вірять.
Типовою відповіддю від адміністрації Зеленського було — росіяни погрожують силою, щоб вичавити поступки з США та їхніх союзників.
— Українці казали, що нас вводять в оману. Росіяни нас дурять.
На підтвердження прогнозів американці почали ділитися із Зеленським різноманітними даними розвідки, зокрема перехопленими телефонними розмовами та повідомленнями, в яких росіяни обговорювали свої плани. Супутникові зображення показували цілі російські армії, зосереджені вздовж кордону. Вони прибули з усіх куточків Росії та з’єдналися з елітними військами й танковими формуваннями, перекинутими з Московської області. Розгорнули польові шпиталі, склади з провізією, навіть привезли запаси охолодженої крові. На засекречених нарадах американці також посилалися на високопоставлене джерело в самій Росії. Це джерело повідомляло США деталі путінського плану вторгнення.
Особистість цього крота тримали в таємниці, але американські чиновники дали деякі підказки.
— Пам’ятаєте «Кремлівського кардинала» Тома Кленсі? — казав мені про це джерело один із головних зовнішньополітичних радників Зеленського[241]. — Шпигун найвищого рівня. Інсайдер найвищого рівня. Оце той самий хлопець.
Зеленський із командою, хоч і не вірили американським даним, усе ж цілком їх не відкидали.
— Кожна криза — це можливість, — казав зовнішньополітичний радник, активно залучений до переговорів з американцями.