Утім, серед вищих військових аплодували не всі. Старші офіцери продовжували нарікати на те, що Зеленський із командою відтягнули ресурси з південного фронту, затримавши надважливий наступ у напрямку Криму. Дехто вважав, що участь генерала Сирського в керівництві Харківським наступом — це прояв кар’єризму та порушення субординації. Скидалося на те, що офіс президента готує Сирського до повного командування Збройними силами: організовує для нього інтерв’ю, надає чимало ефірного часу в телемарафоні. Натомість генерала Залужного тримали далі від глядацьких очей, забороняли йому їздити на передову або вільно спілкуватися з військом на публіці. Під тиском опинився і його помічник, полковник Носков. Офіс президента спонукав Залужного звільнити Носкова, а Служба безпеки України (СБУ) влаштувала йому допит та перевірила на поліграфі. Агенти СБУ розпитували полковника про його зв’язки з політичними опонентами Зеленського та російськими спецслужбами. Жодних обвинувачень висунуто не було, але така прискіплива увага з боку спецслужб змусила Носкова триматися в тіні. Він більше не з’являвся поруч із Залужним під час його зустрічей або відеорозмов із президентом.
— Я відійшов убік, за межі кадру, — сказав мені полковник.
У відповідь на запитання про взаємини із Залужним президент й надалі заперечував будь-які наміри звільнити головнокомандувача. Однак для військових і близького оточення Зеленського конфлікт між ним та генералом був секретом Полішинеля. Давній друг президента Юрій Тира почув про це від військових, коли постачав їм припаси та організовував концерти на передовій. Я приїхав до нього додому одного пізнього вечора в листопаді, Тира тоді готував показ чергового комедійного шоу на Донбасі. Через останні ракетні удари росіян у районі під Києвом, де мешкав Тира, не було ні електрики, ані мобільного зв’язку, а гуркіт дизель-генератора біля будинку перекривав усі звуки, тож мені довелося хвилин двадцять гупати у ворота. Нарешті Тира з’явився на під’їзній доріжці та запросив мене до захаращеного гаражу. Тут горою височіли ящики з гуманітарною допомогою та спорядженням, коробки з інструментами, попільнички, переповнені недопалками. У гаражі в очікуванні ремонту стояла розбита карета швидкої допомоги, стіни вкривали подяки від численних військових загонів. Найдавніші були ще з часів комедійних виступів, які 2014 року Тира допомагав організовувати Зеленському в зоні бойових дій — і які допомогли переконати його балотуватися в президенти. Видавалося, то було в минулому житті, сказав Тира. Тоді військовослужбовці бігли обійматися із Зеленським, намагалися носити його на плечах. Нині ж солдати поважали рішення Зеленського залишитися й керувати країною, що веде війну. Однак чутки про його конфлікт із генералом Залужним змусили багатьох офіцерів засумніватися в намірах президента, і через це Тира опинився у складному становищі.
— Народ там постійно мене запитує: ти з президентом чи із Залужним? — розповів він. — Тобто або-або.
У цьому змаганні за популярність Зеленський переваги не мав — принаймні серед чоловіків і жінок, що билися на фронті. Там, за словами Тири, генерала любили та поважали настільки, що жодному політикові й не снилося. Для іміджмейкерів на Банковій «найстрашніше те, що молодь — за Залужного. Найкращі та найталановитіші — за нього». Офіс Президента майже ніяк не міг цьому зарадити. Рішення звільнити генерала чи ще якось підрізати йому крила буде нерозумним, сказав Тира, адже армія повстане на захист командувача.
— Найгірше може початися, коли війна буде позаду, — попередив Тира. — Спом’яни моє слово. Підніметься величезний срач: а чи можна було запобігти війні, а чи не забагато людей ми втратили.
Доки в Україні точаться бої, ці суперечки не спливатимуть на поверхню. Однак, зрештою, люди почнуть вимагати відповідей.
— Спалахне світло, — сказав Тира. — І собаки забрешуть.