Моя багатомісячна можливість відвідувати президентську резиденцію на Банковій після початку російського вторгнення залежала не лише від запрошення президента Зеленського. Я не мав універсальної перепустки, яка дозволяла б приходити-виходити, коли забажаю. Кожен день в урядовому кварталі вимагав, щоб хтось із співробітників президентського офісу організував мій візит і провів мене через кордони безпеки. За всі ці клопоти, за терпіння і великодушність у допомозі з моєю роботою хочу подякувати Андрію Єрмаку, Дарїї Зарівній, Сергію Нікіфорову, Михайлу Подоляку, Сергію Лещенку, Ірині Побєдоносцевій, Андрію Смирнову, Кирилу Тимошенку, Тетяні Гайдученко, Олегу Гавришу — і багатьом співробітникам президентської адміністрації та охороні, які гостинно приймали мене на Банковій. Леся Червінська з Міністерства внутрішніх справ, Ірина Золотар із Міністерства оборони та Олексій Носков із Генерального штабу також чимало сприяли моїм розмовам із ключовими членами президентського Кабінету воєнного часу та іншими важливими джерелами. Моя подяка також представникові України в ООН Сергію Кислиці, який великодушно запропонував мені поспілкуватися, коли я був у Нью-Йорку, і допоміг глибше зрозуміти дипломатію України у воєнний час. Організовувати брифінги, поїздки та інтерв’ю із Зеленським у перші два роки його каденції допомагала прессекретарка президента Юлія Мендель, і я дякую їй за це, а також за щирість і теплоту наших розмов. Головною координаторкою моїх контактів із Зеленським під час передвиборчої кампанії 2019 року була Ольга Руденко, і я в боргу перед нею за те, що вона тієї весни познайомила мене із Зеленським і його командою.
У видавництві William Morrow мені пощастило працювати з Мауро ді Прета, який повірив у цю книгу та опікувався процесом її створення від початку до кінця. Я також вдячний видавчині William Morrow Ліаті Стелік та решті команди Morrow Group і HarperCollins за те, що вони поставилися до цього проєкту з такою турботою і професіоналізмом. За додатковим редагуванням я звертався до Марка Мороу, чиї цінні ідеї та міркування спрямовували книгу від першої чернетки до останньої. Мій літературний агент Тодд Шустер (ми не родичі — принаймні, наскільки нам відомо) блискуче виконував свою роботу, плекав цей проєкт від ідеї до публікації. Я вдячний йому та команді літературної агенції Aevitas, зокрема, вам, Ванесса Керр, Еллісон Воррен, Лорен Лібоу, Ерин Файлз і Джек Гок, за вашу підтримку. Щиро дякую також моїм редакторам, колегам і всім у Time, хто допомагав мені розвиватися, підтримував і підбадьорював у процесі написання книги: насамперед Массімо Калабрезі, але також і вам, Марку і Лінн Беньоф, Едварду Фельсенталю, Сему Джейкобзу, Алексу Альтману, Карлу Віку, Вері Берґенґруен, В. Дж. Генніґану, Браяну Беннетту, Лукасу Віттману — і багатьом іншим у часописі, хто роками допомагав нам висвітлювати події в Україні та Росії.
Під час роботи над книгою я покладався на дослідницьку допомогу Наталії Гончарової та Юлії Ткач, вони також допомагали перевіряти факти, як і Барбара Маддукс. Я вдячний їм усім.
Моя подяка та повага фотографам, що подорожували й працювали зі мною в Україні, особливо Максиму Дондюку, якого з нашої першої зустрічі на Майдані 2014 року я з гордістю називаю другом. Також — Анастасії Тейлор-Лінд, яка супроводжувала мене за лаштунками із Зеленським 2019 року, і Олександру Чекменьову, який зробив один із найзнаковіших портретів президента 2022 року.
Найглибше ж я вдячний своїй родині — бабусі, батькам, братові та моїй дружині Марі, яка познайомилася зі мною в ті жахливі дні 2014 року, коли в Україні почалася війна, — і відтоді завжди була поруч. Ця книга по праву належить Марі та нашій доньці. Вони разом підтримували мене під час моєї відсутності вдома 2022 року, а також протягом численних довгих днів за письмовим столом. Дякую вам.
Основними джерелами для підготовки цієї книги стали інтерв’ю з учасниками описаних подій, зокрема п’ять інтерв’ю, які я провів із Володимиром Зеленським у період із весни 2019 року до осені 2022 року. Більшість інтерв’ю цитую безпосередньо в тексті. У таких випадках я не згадую їх повторно у цих примітках.
Під час пошуку інформації для книги я покладався на відважну роботу моїх колег на місцях, зокрема Севгілі Мусаєвої та її команди в «Українській правді», редакцій «РБК-Україна», Kyiv Post і Kyiv Independent; українських служб BBC і «Радіо Свобода» та багатьох інших. Я чимало дізнався з публікацій про війну в міжнародних медіа — Associated Press, Washington Post, Wall Street Journal, New York Times, The Guardian, CNN, Bild, Der Spiegel та інших. Моє розуміння історії України та її війни з Росією поглибили книги, зокрема авторства Кетрін Белтон, Юлії Мендель, Крістофера Міллера, Сергія Плохія, Сергія Руденка, Шона Вокера, Джошуа Яффи та Михайла Зиґара.
Наступні примітки розповідають про мої джерела для певних цитат та інших матеріалів, особливо коли з тексту ці джерела можуть бути неочевидні[335].