— Чоловік, який відмовляється від влади? Не дуже , це по-римські. Ти все ж таки обміркуй це. За чотири дні я буду змушена зробити свій вибір. Якщо нам доведеться відбивати напад, ми повинні мати двох сильних преторів. Я віддаю перевагу тобі, але якщо ти зазнаєш невдачі в пошуках, або не повернешся, або відмовишся від моє пропозиції... ну, я працюватиму з Октавіаном. Я хочу врятувати цей табір, Персі Джексоне. Ситуація значно гірша, ніж тобі здається.
Персі пригадав, що казав Френк про напади чудовиськ.
— Наскільки гірша?
Нігті Рейни врізались у стіл.
— Навіть сенат не знає всієї правди. Я наказала Октавіану не розповідати ауспіції, щоб не сіяти паніку. Він бачив величезну армію, що йде на південь, — значно більшу армію, ніж нам до снаги перемогти. Їх вів велетень...
— Алкіоней?
— Сумніваюся. Якщо він справді невразливий на Алясці, було б безглуздо вирушати сюди. Це, напевно, один з його братів.
— Чудово. Отже, нам доведеться подбати вже про двох велетнів.
Претор кивнула.
— Лупа та її вовки намагаються їх сповільнити, але з таким могутнім військом не впоратися навіть їм. Ворог незабаром з’явиться тут — не пізніше Свята Фортуни.
Персі здригнувся. Він бачив Лупу в дії. Він знав усе про богиню-вовчицю та її зграю. Якщо ворог був не до снаги їм, Табір Юпітера приречений на поразку.
Рейна прочитала вираз на його обличчі.
— Так, ситуація погана, але не безнадійна. Якщо ти повернеш орла, якщо звільниш Смерть, щоб ми змогли насправді вбивати ворогів, тоді ми отримаємо шанс на перемогу. І є ще одна можливість...— Рейна штовхнула до нього срібне кільце. — Я мало чим можу тобі допомогти, але твоя подорож приведе тебе близько до Сієтлу. Я прошу тебе про послугу, що може бути корисною також і тобі. Знайди мою сестру Гіллу.
— Твою сестру... ту, яка мене ненавидить?
— Саме її. Вона би залюбки тебе вбила. Але якщо покажеш їй це кільце, символ моєї запоруки, вона швидше за все тобі допоможе.
— Швидше за все?
— Я не можу говорити за неї. До того ж... — Рейна насупила брови. — До того ж я не говорила з нею вже декілька тижнів. Від неї немає звісток. А оскільки чудовиська проходять повз...
— Ти хочеш, щоб я перевірив, як вона, — здогадався Персі. — Запевнився, що з нею все гаразд.
— Частково, так. Не уявляю, щоб вони її змогли подолати. Вона наділена великою силою. Її території чудово охороняються. Але якщо тобі вдасться її знайти, вона зможе добряче допомогти. Від цього може залежати успіх ваших пошуків. І якщо ти розкажеш про те, що у нас відбувається...
— ...вона зможе надіслати допомогу?
Рейна не відповідала, але. Персі побачив у її очах відчай. Вона була налякана, хапалась за будь-яку можливість урятувати табір. Не дивно, що їй потрібна допомога Персі. Вона залишилася єдиним претором. Оборона табору цілковито лягла на її плечі.
Персі взяв кільце.
— Я знайду її. Де мені шукати? Які саме в неї сили?
— Не переймайся цим. Просто дістанься Сієтла. Вони тебе знайдуть.
Не дуже обнадійливі слова, і все ж Персі нанизав кільце на свій шнурок із намистинами та табличкою пробатіо.
— Щасти мені!
— Щасти в бою, Персі Джексоне. — сказала Рейна. — І дякую тобі.
Здавалось, розмова була завершена. Рейна ледве володіла собою, намагаючись підтримувати образ упевненого ватажка. Їй потрібно було залишитися на самоті.
І все ж біля дверей принципії Персі не стримався й обернувся:
— Як ми знищили твій дім — той спа-салон, у якому ти мешкала?
Металеві хорти загарчали. Рейна клацнула пальцями, щоб вони замовкли.
— Ти знищив силу нашої володарки. Звільнив в’язнів, які потім помстились усім нам, мешканцям того острова. Ми із сестрою... ми вціліли. Було важко. Але зважаючи на минуле, я гадаю, це було на краще — те, що ми залишили те місце.
— І все ж, мені шкода. Якщо я заподіяв тобі болю, будь ласка, пробач мені.
Рейна довго витріщалась на нього, наче його слова були незрозумілими.
— Вибачення? Зовсім не по-римські, Персі Джексоне! З тебе вийшов би цікавий претор. Сподіваюсь, ти поміркуєш над пропозицією.
Обід був більше схожим на поминки. Усі їли без апетиту і майже не розмовляли. Ніхто не здавався по-справжньому веселим. Таборяни не припиняли поглядати на Персі такими очима, наче він був шанованим трупом.
Рейна виступила з короткою промовою, у якій побажала їм успіху. Октавіан розірвав іграшкового левеня й оголосив про похмурі прикмети та важкі часи, але прирік, що табір урятує неочікуваний герой (якого, певно, звали Октавіаном). А потім таборяни розійшлись у своїх справах: гладіаторські бої, латина, пейнтбол з привидами, тренування орлів і ще купа інших занять, що здавалися кращими за самогубне завдання. Персі разом із Френком та Хейзел пішли до бараків — збиратися.
