Вони витратили близько двох годин на те, щоб дістатись пристані в Аламеді. Порівняно з подорожами останніх кількох місяців ця видалась легкою. Чудовиська не нападали. Ніхто не дивився на Персі, як на безпритульного малолітнього дикуна.
Френк сховав спис, лук та сагайдак у довгий лижний чохол. Кавалерійський меч Хейзел, загорнутий у скатку постільних речей, висів на її плечах. Усі троє виглядали, як звичайні підлітки, які прямували на ночівлю До лісу. Вони дійшли пішки до станції Рокридж, придбали квитки за гроші смертних і сіли в потяг.
Зійшли вони в Окленді. Їм довелось пройти крізь декілька небезпечних районів, однак ніхто їх не потурбував. Щоразу коли місцеві бандити підходили достатньо близько, щоб побачити очі Персі, вони хутко повертали в інший бік. За останні декілька місяців Персі значно вдосконалив свій вовчий погляд — погляд, що попереджав: «Яким би поганцем ти себе не вважав, я гірший». Персі доводилось душити морських чудовиськ і переїжджати горгон поліцейським авто — якісь бандити його вже давно не лякали. Ніщо у світі смертних його не лякало.
Ближче до вечора вони дістались причалу в Аламеді. Персі оглянув затоку Сан-Франциско й вдихнув солоне морське повітря. Тієї самої миті його наповнили сили. Батькові володіння. З чим би вони не зіткнулись, поки море поряд, перевага на їхньому боці.
Безліч човнів стояли пришвартованими біля пристані — від п’ятдесятифутових яхт до десятифутових рибацьких човнів. Персі оглянув стапелі[21], у пошуках чогось схожого на чарівне судно — трирему чи, може, воєнний корабель з головою дракона, як у його снах.
— Е-е... народе, ви знаєте, що ми шукаємо?
Хейзел і Френк похитали головами.
— Я навіть не знала, що у нас є флот, — Хейзел промовила це так, наче, на її думку, краще б його зовсім не було.
— Там... — Френк вказав пальцем. — Гадаєте це?..
У кінці пристані стояв крихітний човен, не більший за корабельну шлюпку, вкритий пурпуровим брезентом. На побляклому, колись золотистому, полотні були вишиті літери SPQR.
— Не може бути. — Упевненість Персі похитнулась.
* * *
Він зняв брезент. Його руки так легко впорались із вузлами, наче він займався цим усе життя. Під брезентом виявилась стара сталева шлюпка без весел. Колись її пофарбували в темно-синій колір, але тепер каркас укривав такий шар іржі та солі, що шлюпка нагадувала морський синець.
На носі судна досі можна було розрізнити слдво «Пакс»[22], написане золотистими літерами. Намальовані фарбою очі засмучено дивились у воду, наче човен клонило на сон. Усередині були дві лавочки, металева мочалка, старий холодильник та зібраний у купу потертий канат, прикріплений одним кінцем до пристані. На дні човна, у пінистій калюжі глибиною в декілька дюймів, плавали дві порожні бляшанки від кока-коли і поліетиленовий пакет...
— Слава могутньому римському флоту, —промовив Френк.
— Це якась помилка, — промовила Хейзел. — Це ж купа мотлоху.
Персі уявив, як сміється з них Октавіан, але вирішив, що не дасть себе зламати. Яким би дрантям не був «Пакс», але все ж таки це був човен. Персі скочив на борт — і каркас загудів під ногами, відкликаючись на його присутність. Хлопець зібрав весь мотлох у холодильник і переніс його на пристань. Звелів пінистій воді розійтись у боки й вилитись із човна. А потім указав рукою на металеву мочалку — та почала літати по днищу з такою швидкістю, що метал аж задимився. Коли вона закінчила, човен сяяв чистотою. Персі вказав рукою на канат — і той самотужки від єднався від пристані.
Весел не було, але це не мало значення. Персі відчував, що човен уже готовий вирушати і тільки чекає його команди.
— Гаразд, — промовив Персі. — Застрибуйте.
Хейзел і Френк були дещо ошелешеними, але залізли в човен. Хейзел здавалась особливо стурбованою. Коли всі влаштувались на сидіннях, Персі зосередився, і човен вислизнув із пристані.
«А Юнона таки мала рацію, — у голові Персі зашепотів сонний Геїн голос, настільки перелякавши його, що човен похитнувся. — Адже ти міг обрати нове життя в морі. Ти був би в безпеці від мене. А тепер уже запізно. Ти обрав біль і нещастя. Тепер ти важлива частина мого задуму, мій дорогоцінний пішачок».
— Забирайся з мого корабля, — гаркнув Персі.
— Е-е... що? — поцікавився Френк.
Персі зачекав, але голос Геї так і не відповів.
— Нічого, — сказав він. — Гайда подивимось, на що здатна ця шлюпка.
Персі повернув човен на північ, і за мить вони вже мчали зі швидкістю в п’ятнадцять вузлів[23], прямуючи до моста «Золота Брама».
Хейзел ненавиділа човни.
Морська хвороба напала дуже швидко (справжня морська чума). Хейзел не розповіла про це Персі, щоб не зашкодити пошукам, але згадала, яким жахливим було її життя, коли вони з мамою переїхали на Аляску — там не було доріг. Куди б вони не вирушали, їм доводилось сідати на потяг або в човен.
Дівчина сподівалась, що після повернення з того світу їй буде легше. Де ж там! Ба, навіть більше, ця маленька шлюпка «Пакс» дуже нагадувала інші човни з Аляски. Усе це викликало неприємні спогади...
