У роті Персі з’явився гіркий присмак, наче від Іридиного зеленого чаю. Йому хотілось вірити, що старий просто його залякує, але внутрішній голос підказував, що пророкування правдиве. Він пригадав попередження Юнони, після його рішення піти ,до табору: «На тебе чекають біль, страждання і втрати, яких ти не здатен навіть уявити. Проте ти отримаєш змогу врятувати старих друзів і родину».
На деревах навколо стоянки скупчилися гарпії. Вони спостерігали з висоти, наче відчували, що поставлено на кін. Френк і Хейзел занепокоєно дивилися на Персі. Він запевнив їх, що шанси ліпші за п’ятдесят на п’ятдесят. Що в нього є план. Авжеж, план міг не спрацювати. Шанси на виживання можуть дорівнювати ста відсоткам... а можуть — нулю. Цього він не говорив їм.
— Ми домовились? — перепитав Персі.
Фіней ошкірився.
— Присягаю Стіксом дотримати умов, точно як ти їх описав. Френку Чжане, ти нащадок аргонавта. Я вірю твоєму слову. Якщо я виграю, ти і твоя подруга Хейзел присягаєтесь піти з миром і не шукати помсти?
Френкові руки міцно стиснулись на золотому списі. На мить Персі здалося, що друг зламає ратище, але той спромігся буркнути:
— Присягаю Стіксом.
— Я теж присягаю, — промовила Хейзел.
— Присягаю, — пробурмотіла Елла. — «Не присягайся місяцем мінливим»[40]
Фіней розсміявся.
— У такому разі знайдіть мені, чим писати. І нумо починати.
* * *
Френк позичив серветку та ручку у продавця однієї із забігайлівок. Фіней нашкрябав щось на серветці й поклав її до кишені халата.
— Присягаю, що там зазначено місцезнаходження лігва Алкіонея. Хоча ти навряд доживеш до того, аби його дізнатись.
Персі викликав свій меч і скинув ним їжу зі столу. Він уявив темне обличчя сплячої жінки і спрямував свої думки під землю, сподіваючись, що богиня чує його.
«Що ж, Теє. Доведи, що не брешеш. Кажеш, я твій цінний пішак. Кажеш, маєш плани на мене, і щадитимеш, поки не дістануся півночі. Хто для тебе цінніший — я чи цей старий? Тому що зараз один із нас помре».
— Що, жижки затрусилися, Персі Джексоне? Ну ж бо їх сюди! — Фіней скрючив пальці, наче хапаючись за повітря.
Персі передав йому пляшки.
Старий зважив їх на руках. Він пробігся пальцями по глиняній поверхні, а потім поставив обидві пляшки на стіл і обережно поклав на них руки. Земля затремтіла, наче відбувся невеличкий землетрус, достатній, щоб у Персі заклацали зуби. Елла знервовано закудкудакала.
Ліва пляшка тряслася трохи сильніше за праву.
Фіней зловісно ошкірився і зімкнув пальці на лівій пляшці.
— Ти дурень, Персі Джексоне. Я обираю цю. А тепер — вип’ємо.
Персі взяв праву пляшку. Його зуби цокотіли.
Старий здійняв свою пляшку.
— За синів Нептуна.
Обидва відкоркували пляшки та випили.
Персі тієї самої миті зігнувся навпіл. Горло палало і в роті з’явився присмак бензину.
— О боги! — промовила позаду нього Хейзел.
— Ні! — крикнула Елла. — Ні, ні, ні.
В очах Персі потьмарилось. Він побачив, як Фіней переможно посміхається, випрямляється на стільці й збуджено кліпає очима.
— Так! — крикнув старий. — Мій зір от-от повернеться!
Персі припустився помилки. Безглуздо було так ризикувати. Живіт охоплював біль, наче хлопець ковтнув уламки скла, що тепер повільно проходять по його нутрощах.
— Персі! — Френк стиснув його плечі. — Персі, не вмирай!
Він задихався... а потім в очах прояснилось.
Тієї ж миті Фіней згорбився, наче йому дали стусана.
— Ти... ти не можеш! — завив старий. — Геє, ти... ти...
Він важко підвівся і, тримаючись за живіт, пошкутильгав від столу.
— Я занадто важливий!
Нудотно-жовтий дим повалив з його рота, вух, бороди і незрячих очей.
— Нечесно! — зарепетував він. — Ти надурив мене!
Він спробував витягти з кишені халата клаптик паперу, але руки почали осипатися — пальці перетворювалися на пісок.
Персі, похитуючись, підвівся. Він не почувався зціленим від чогось конкретного. Спогади не повернулись до нього чарівним чином. Але біль зник.
— Ніхто тебе не надурив, — промовив він. — Ти сам зробив вибір, і я закликаю тебе дотримати клятви.
Сліпий цар завив в агонії. Він обернувся навколо себе. Тіло димилось і розсипалось, доки зрештою від нього не лишилося нічого, крім старого заплямованого халата і пари капців.
— Це, — промовив Френк, — найогидніші воєнні трофеї в моєму житті.
Жіночий голос пролунав у голові Персі: «Ти граєшся з вогнем, Персі Джексоне, — це був сонний шепіт з майже непомітною ноткою вимушеного захоплення. — Ти змусив мене обирати, і ти важливіший для мого задуму, ніж старий провидець. Проте не випробовуй долю. Коли прийде твоя смерть, я обіцяю, що вона буде значно болючішою, ніж від горгонської крові».
Хейзел тикнула мечем у халат. Під тканиною не було нічого — жодних ознак того, що Фіней намагається переродитися. Вона із захопленням подивилась на Персі.
— Це був або найхоробріший, або найбезглуздіший учинок з-поміж усіх, що мені доводилось бачити.
Френк похитав головою, наче не вірячи власним очам.
— Персі, звідки ти знав? Ти здавався таким упевненим у тому, що він обере отруту.
