Фіней облизнув жирні пальці. Його молочні очі, здавалося, свердлили якусь точку просто над головою Персі.
— Ясно... Ну, насправді темно — я ж сліпий. Отже, ви прийшли мене вбити? Якщо так, то щасти з вашими пошуками.
— Я прийшов укласти парі.
Губи старого засіпались. Він опустив шашлик і нахилився до Персі.
— Парі... як цікаво. Інформація в обмін на гарпію? Переможець забирає все?
— Ні, — промовив Персі. — Гарпія не входить в умови.
Фіней розсміявся.
— Справді? Ви, мабуть, не розумієте її цінності.
— Вона жива істота. Вона не продається.
— Ой, благаю! Ти з римського табору, хіба ні? Рим збудований на рабстві. Тож не треба тут робити з мене недолюдка. До того ж, вона навіть не людина. Вона чудовисько. Вітряний дух. Посіпака Юпітера.
Елла вискнула. Умовити її зайти на стоянку коштувало друзям неабияких зусиль, а тепер вона почала задкувати, бурмочучи:
— Юпітер. Водень і гелій. Шістдесят три супутники. Не посіпака. Ні.
Хейзел поклала руку їй на крила. Здавалось, вона була єдиною, хто міг торкатися гарпії, не викликаючи у неї криків і сіпання.
Френк стояв поруч із Персі. Він тримав свій спис напоготові, наче старий міг би на них напасти.
Персі дістав глиняні пляшки.
— Пропоную іншу ставку. У нас є дві пляшки з горгонською кров’ю. Одна вбиває. Інша зцілює. Виглядають вони цілком однаково. Навіть ми не знаємо, яка з них яка. Якщо обереш правильну, вона зцілить твою сліпоту.
Фіней нетерпляче витягнув руки.
— Дай мені до них доторкнутися. Дай понюхати.
— Не так швидко. Спочатку погодься на умови.
— Умови...— Фіней ледве не задихався. Він, без сумнівів, був готовий пристати на пропозицію. — Дар провидця і зір... Я стану непереможним. Я володітиму цим містом. Я побудую тут свій палац, оточений забігайлівками. Я самотужки спіймаю гарпію!
— Н-ні, — знервовано промовила Елла. — Ні, ні, ні.
Коли на тобі рожеві, капці-кроленята, досить непросто зобразити зловісний сміх, але Фінею це вдалось на відмінно.
— Гаразд, напівбоже. Які твої умови?
— Ти обираєш пляшку, — сказав Персі, — не відкорковуючи і не нюхаючи.
— Це нечесно! Я сліпий.
— А в мене немає такого нюху, як у тебе, — відрізав Персі. — Ти можеш потримати пляшки. І я присягаюсь Стіксом, що вони виглядають однаково. Я сказав тобі цілковиту правду: в обох пляшках горгонська кров, в одній — з лівого боку, в іншій — з правого. І я присягаюсь, що жоден із нас не знає, де яка.
Персі поглянув на Хейзел.
— Е-е... ти наш фахівець з Підземного царства. Після усієї цієї плутанини, яка відбувається зі Смертю, клятва Стіксом ще до чогось зобов’язує?
— Так, — без вагань відповіла дівчина. — Той, хто порушить цю клятву... Ні, я би не радила робити цього. Існують речі, гірші за смерть.
Фіней погладив свою бороду.
— Отже, я обираю, з якої пляшки пити. А ти маєш випити з іншої. Ми присягаємося випити водночас.
— Так.
— Той хто програє, без сумнівів, помре, — розмірковував Фіней. — Така отрута, швидше за все, навіть мене утримає на тому світі... принаймні досить надовго. Моя душа розсіється на піщинки. А тому я багато чим ризикую.
— Але якщо переможеш — отримаєш усе, — сказав Персі. — Якщо я помру, мої друзі присягаються піти з миром і не метатися. Ти повернеш собі зір, чого навіть Гея тобі не дасть.
Обличчя Фінея спохмурніло. Персі безперечно влучив у вразливе місце. Фіней жадав бачити. Гея багато чого подарувала йому, але він ненавидів життя в мороці.
— Якщо я програю, — промовив старий, — я помру і не зможу дати вам потрібну інформацію. Яка вам із цього користь?
Персі був радий, що вони з друзями завчасно обговорили це. Розв’язання проблеми запропонував Френк.
— Ти заздалегідь напишеш місцезнаходження лігва Алкіонея, — сказав Персі. — Залиш запис у себе, але присягнись Стіксом, що інформація правильна і точна. А ще присягнись, що в разі твоєї поразки, гарпії звільняться від прокляття.
— Це висока застава, — буркнув Фіней. — Ти дивишся в обличчя смерті, Персі Джексоне. Не легше було б просто передати мені гарпію?
— Це не обговорюється.
На обличчі Фінея розпливлася посмішка.
— Отже, ти починаєш розуміти, чого вона варта. Щойно я поверну зір, я спіймаю її самотужки. Той, хто володіє цією гарпією... Що ж, колись я був царем. І це парі поверне мені корону знову.
— Не лізь поперед батька в пекло, — промовив Персі. — Ми домовились?
Фіней задумливо поплескав себе по носу.
— Я не бачу, чим це скінчиться. Дратує, як працює цей дар. Цілком непередбачуване парі... майбутнє затягнуте імлою. Але от що я тобі скажу, Персі Джексоне, — така собі безкоштовна порада від мене. Якщо сьогодні ти не помреш, то власне майбутнє тобі не сподобається. Наближається час великої пожертви, і тобі не достане мужності, аби на неї піти. За це ти заплатиш велику ціну — ціну Всесвіту. Можливо, тобі буде навіть краще, якщо обереш отруту.
