Він не був першим. До нього був Атіліо, на двадцять років старший від неї. Вступила у зв’язок із родичем Барбари, хоча й знала, що він заручений. І що за ним уже два шлюби. Спочатку її розважала ця потаємність, поїздки на його авто до Градо. Він знав усі тихі місця коло Трієста, ночівлі на Красу, немов завжди перебував у неналежних зв’язках. Після вінчання Атіліо їхні зустрічі ставали дедалі рідшими. А тоді з’явився Джорджо, моряк в опері. І так вона розійшлася з Атіліо.
А він часто приходив до опери зі своєю дружиною. Знала, що стежить за нею поглядом, коли вона з’являється на сцені з хором. Насолоджується в темряві зали, схований десь у ложі. Атіліо не міг без тих збуджень. Скільки разів вони кохалися на підлозі коридору готелю біля широко розчинених дверей кімнати. І тоді на звук ліфту й кроків на сходах котилися, мов тюлені, ховаючись у кімнаті.
Так і її мама ховалася за ширми та завіси, мов дух, зникала в темряві. І завжди поблизу на кілька хвилин з’являлася невідома особа. Як тоді в Східному експресі між Белградом і Будапештом. Це були не привиди. Той чоловік, з яким мама довго розмовляла в коридорі вагону в Будапешті, з’явився того вечора на пероні віденського вокзалу. Наступного дня він пройшов повз них на Грабені. Одного разу Лізетта його зустріла біля оранжерей у Шенбруні. Знайомі постаті раптом вигулькували й у Трієсті. Іноді в неї виникала спокуса підійти до когось із них і запитати, чи він колись зупинявся в «Ксенодохіон Егнатіа» в Салоніках.
Не могла стерпіти самотності. Часто ставалися напади паніки. Прокидалася вночі вся спітніла. Уникала ходити жвавими вулицями. Згадувала, як її тато обминав салоніцький базар. Нерадо йшов і на причал, коли прибував великий пасажирський лайнер. І в неї теж паморочилася голова, коли опинялася в натовпі.
Після зникнення Джорджа знову деякий час мешкає в Хітеротів. Барбарі належить цілий поверх у сімейній віллі на вулиці Фарнето. Вмовляє Лізетту відмовитися від квартири й переселитися до неї. Барбара схиблена на морі, обожнює ходити під вітрилом, як і її покійний тато, барон Георг, після смерті якого їхнє сімейне багатство швидко тане. Мама береться сама вести справи. За порадою адвокатів знаходить інших радників, що невдовзі виявилося катастрофічною помилкою. Старша донька Ханна не хотіла долучитися до цього клопоту. Після заміжжя переселилася до Інсбрука.
