Це лихварська логіка, — повторює Барбара ввечері на терасі, безперервно доливаючи вино. Боягузтво — найбільший гріх.
І поки Барбара без упину жалілася на маму, яка та жахливо егоїстична і честолюбна, звинувативши її навіть у ранній батьковій смерті — оскільки саме вона була ініціатором багатьох подорожей, які виснажували його й без того слабкий організм — Лізетта запитувала себе, як у тому раї Хітеротів можна бути незадоволеним. Бо для неї вони були острівцем безпеки й спокою, Аркадією поза хаотичним світом, в якому постійно трапляються катастрофи й війни, де за ніч зникають імперії та цілі епохи. Як можна бути незадоволеним в оточенні екзотичних речей і предметів, які барон Георг привозив з подорожей. Мати стільки родичів і друзів. Щоденно отримувати листи з усього світу.
Все це різно контрастувало з Лізеттиним дитинством, в якому існували лише самотники, навіть під час недільних прогулянок Бешінарськими садами. Її батьки жили кожен своїм окремим життям. Не пам’ятає, щоб вони колись сварилися. У комірці коло рецепції «Ксенодохіон Егнатіа» вона годинами вчитувалася в адреси гостей у готельних книгах. Так створювала обриси далеких світів. У неї були свої улюблені міста, назви яких промовляла вголос: Смирна, Одеса, Марсель, Хайфа, Венеція, Малага, Генуя. Всі вони були на морі.
Десь опівночі, після чимало випитого вина, Барбара розкриває Лізетті велику сімейну таємницю. Ханна — її мама, а мама Марі насправді — бабуся.
— А тато? Хто тато? — питає Лізетта.
— Граф Мілевський, з острова Катарина.
Це була Ханнина помста батькам за їхню відсутність у її житті. За неприналежність до світу. Ханна приховувала вагітність до четвертого місяця. Тоді вже було пізно для інтервенції. Сховали її у черниць, до монастиря в Тіролі. Мама взяла на себе роль вагітної, — далеко від людських очей, усамітнена на острові Святого Андрія.
— У свідоцтві про народження написано, що я народилася в Трієсті від матері Марі й батька Георга, — сказала Барбара. — Так бабуся й дідусь стали моїми батьками. Справжня мама зараз — моя сестра.
Замовкла, дивилася на співрозмовницю затьмареним поглядом.
Лізетта паралізована цією карколомною історією. Перше, про що подумала, була коробка з сімейними фото, яку день тому віддала Барбарі на зберігання. Особа з такою біографією не може бути відповідальною. Хто знає, що може трапитися з Барбарою, поки вона в Салоніках. Жити з такою правдою означає сидіти на вулкані.
