Через кілька хвилин вони приходять до триповерхівки на розі з високими французькими вікнами, з вузькими балконами. Це не той фасад, який вона пам’ятає з дитинства. Готель повністю відремонтовано.
Люксусовий хол нагадував трієстський «Савой», в якому колись провела ніч з Атіліо.
Заповнила бланк на рецепції. Дату від’їзду залишила відкритою. Їй дали кімнату з балконом, який виходив на вулицю. Коли ліфтом піднялася на третій поверх, хлопець уже приніс валізу під двері. Дала йому чайові. Залишившись на самоті в просторому зі смаком вмебльованому номері почувалася так, ніби знову опинилася серед розкоші Хітеротів. Вийшла на балкон. Замість низки вітрил на пристані, які пам’ятала з дитинства, зараз у небо здіймалися величезні димарі пароплавів з кольоровими прапорами. Найбільше було французьких, італійських і грецьких суден.
Через дві години вийшла надвір. Рушила в напрямку свого колишнього району, який, судячи за розташуванням причалу, був десь поблизу. Але тільки-но проминула два повороти, зупинилася, намагаючись визначити, де він знаходиться. Все було не так, як вона пам’ятала з дитинства. Марно блукала пів години по колу, намагаючись упізнати хоча б частину шляху, яким роками ходила до музичної школи на вулиці Кускура. Нові дороги більше не лягали на колишні шляхи.
Продовжила блукати. Що ближче підходила до текїї Мевлеві, то частіше зустрічала прогалини й згарища. Зараз це зовсім інше місто, без знайомих фасадів, без вулиць, які пам’ятала. Біля руїн синагоги побачила велике шатро, довкола якого гралася дітвора. На вході до напівзруйнованої мечеті без мінарету стояв гурт жінок — гречанок, які тут вочевидь жили. Слова, які почула, минаючи їх, були грецькими, але з твердими інтонаціями. Так розмовляли торговці з Анадолії, які зупинялися в «Ксенодохіон Егнатіа». А турки в Салоніках із Лізеттиного дитинства балакали, немов співали, з виразними й м’якими голосними.
Чим глибше заходила в простір, де минало її дитинство, тим ширшими ставали вулиці. Назви на вивісках були інші, написані лише грецькою. Зникли тісні, криві провулки з одноповерхівками. Раптом вийшла на колишню вулицю Егнатіа. Затремтіла, упізнавши церкву поблизу будинку, в якому виросла. Церква тут, у риштуваннях, але будинку немає. Тут, навпроти, стояв батьків готель. Якого теж немає. Нічого більше немає навпроти, бо немає нічого, що б вона пам’ятала. Тремтіла, блукаючи туди-сюди в спробі знайти хоча б якусь точку опори.
