Снігопад полностью

— Можеш ходити трохи гучніше? Ти мене щойно налякав — просить Хіро.

— Готово, сер. Прошу пробачення.

Хіро простягає руку за гіперкарткою. Бібліотекар робить півкроку вперед і нахиляється. Цього разу його нога видає тихий звук від доторку до татамі, і Хіро чує білий шум, із яким його штани труться об ногу.

Хіро бере гіперкартку і дивиться на неї. Там написано:

Він перевертає картку. Зворотний бік розділено на кількадесят іконок з ніготь завбільшки. Деякі з них — маленькі газетні перезнімки. Чимало кольорових, яскраві прямокутники: мініатюрні телеекрани, які демонструють відео.

— Це просто неймовірно, — вражено каже Хіро. — Я сиджу в машині, розумієш? Я підключений через стільникову мережу, ти б не зміг так швидко перекинути в мою мережу стільки відео.

— Я нічого не перекидав, — відповідає демон. — Усе наявне відео зі згадуванням Л. Боба Райфа зібрав доктор Лаґос і помістив у каталог Бабель / Інфопокаліпсис, і цей каталог є у вашій системі.

— А-а...

Хіро втуплюється в мініатюрний телеекран у лівому горішньому куті картки. Екран розгортається і стає поганеньким дванадцятидюймовим телевізором на відстані витягнутої руки. Запускається відео. Це вбогий запис футбольного матчу зі старшої школи на восьмиміліметрову плівку — десь із шістдесятих. Звуку нема.

— Що за гра?

— Одеса, Техас, США, — відповідає Бібліотекар. — Л. Боб Райф — захисник, номер вісім, темна форма.

— Це вже зайві деталі. Можеш підсумувати?

— Ні. Але можу подати короткий зміст. У каталозі міститься одинадцять записів футбольних матчів. У випускному класі Райф грав за команду штату Техас, друга ліга. Потім вступив до Університету Райса, отримав академічну стипендію. Пішов у тамтешню футбольну команду, є ще чотирнадцять записів ігор із коледжу. Отримав ступінь магістра комунікацій.

— Доволі логічно, враховуючи, ким він став.

— Він став спортивним репортером на телебаченні у Г’юстоні, тож є ще п’ятдесят годин відеозаписів із того періоду — звісно, переважно це запороті дублі. Після двох років на цій роботі Райф пішов у бізнес до свого двоюрідного діда, фінансиста, той заробив капітал у нафтовому бізнесі. У каталозі є кілька газетних фрагментів на цю тему, і всі вони, судячи зі змісту, текстуально пов’язані — тобто можна припустити, що в них спільне першоджерело.

— Пресреліз.

— Затим п’ять років немає жодних згадок.

— Він щось готував.

— Пізніше з’являються нові історії, переважно з релігійних рубрик місцевих газет у Г’юстоні, вони детально описували пожертви Райфа різним організаціям.

— Для мене це виглядає як інформаційний підсумок. Я думав, ти цього не вмієш.

— Я цього не вмію. Я цитував підсумок, який доктор Лаґос нещодавно зробив для Хуаніти Маркес у моїй присутності, коли вони переглядали ті самі дані.

— Продовжуй.

— Райф пожертвував $500 церкві Хрещення вогнем у Гайлендс, настоятель — преподобний Вейн Бедфорд; $2 500 Молодіжній лізі П’ятидесятників у Бейсайді, президент — преподобний Вейн Бедфорд; $150 000 П’ятидесятницькій церкві Нової Трійці, фундатор і патріарх — преподобний Вейн Бедфорд; $2,3 мільйона на Біблійний коледж імені Райфа, президент і декан факультету теології — преподобний Вейн Бедфорд; $20 мільйонів археологічному факультету Біблійного коледжу Райфа та ще $45 мільйонів астрономічному факультету там само.

— І всі ці пожертви він робив іще до гіперінфляції?

— Так, сер. Це були, як то кажуть, грубі гроші.

— А Вейн Бедфорд... це той преподобний Вейн, що керує «Райськими брамами преподобного Вейна»?

— Саме він.

— Хочеш сказати, що «Преподобний Вейн» належить Райфу?

— Йому належить контрольний пакет «Асоціації Райських брам», а ця організація міжнародна і керує, зокрема, мережею «Райських брам преподобного Вейна».

— Окей, давай рухатися далі.

Хіро зиркає понад окулярами, пересвідчується, що Віталій ще й близько не під’їхав до місця концерту. Тоді відхиляється на спинку і починає переглядати зібрані Лаґосом відео та газетні вирізки.

У ті ж роки, коли Райф жертвував преподобному Вейну, він дедалі частіше з’являвся у бізнес-рубриках. Спершу місцевих газет, а з часом — Wall Street Journal і New York Times. Особливо потужний сплеск публічності — вочевидь, заготовлений піарниками — стався після того, як ніппонці зі своїми старими друзяками спробували виперти Райфа з ринку телекомунікацій, і той виніс це на всеамериканський огляд — викинув $10 мільйонів на кампанію, яка переконувала американців, що всі ніппонці — просто брехливі схематозники. Тріумфальна обкладинка The Economist після того, як азіати нарешті прогнулись і дозволили йому загарбати оптоволоконний ринок у своїй країні, а заодно й у більшості країн Східної Азії.

Нарешті почала з’являтися бодай якась інформація про його життя. Л. Боб Райф повідомив своїм джинсовикам, що хоче показати себе як людину. Запис біографічної передачі, що вилизувала дупу Райфа після того, як він купив собі яхту — списану урядом США посудину.