Хіро б із радістю тут ще позависав і подивився шоу далі, але чомусь у нього склалося враження, що на цій конкретній події Лаґос і без нього збере всю потрібну інфу. Тим паче, є й інші справи: два лімузини пробираються крізь юрбу, прямуючи до сцени.
Лімузини зупиняються, і з них починають вилазити ніппонці. Одягнені в аскетичне темне вбрання, вони незграбно збиваються колом посеред вечірки / заварухи, наче жменя зламаних нігтів, вкинутих у ще рідке желе. Нарешті Хіро знаходить у собі достатньо хоробрості, аби таки піти туди і зазирнути у віконце одного з лімузинів, переконатися, що насправді приїхав той, хто, як здається Хіро, приїхав.
Крізь затемнене скло нічого не розбереш. Він нахиляється, майже притуляється обличчям до вікна, намагається зробити свою зацікавленість очевидною.
Ніякісінької реакції. Зрештою він стукає у скло.
Тиша. Хіро роззирається. Всі дивляться на нього. Але коли ловлять його погляд, відводять очі, раптово згадавши, що їм конче потрібно дістати сигарету чи потерти чоло.
Усередині лімузина є тільки одне джерело світла, достатньо яскраве, щоб пробитися крізь затемнене скло, — величезний опуклий прямокутник телеекрана.
Якого біса? Це ж Америка! Хіро наполовину американець, тож нема потреби доводити ввічливість до нездорових крайнощів. Він розчахує двері і зазирає досередини.
Сусі К сидить на задньому сидінні, затиснений між двох молодих ніппонців, програмістів з його візіонерської команди. Хаєр вимкнений і зараз скидається просто на оранжеве афро. На ньому вже частково зібраний сценічний костюм, мабуть, збирається виступати. Схоже, таки прийняв пропозицію Хіро.
Він дивиться популярну телепередачу під назвою «Жмурки». Програму цю продюсують у ЦРК, вони ж її поширюють через одну з найбільших телестудій: ЦРК обирає котрогось зі своїх агентів, якого відрядили на мокруху, на якусь реальну роботу плаща і кинджала, але при цьому його обвішують гарнітурою Химери, і все, що він чує і бачить, транслюється на домашню базу в Ленґлі. Потім з тих матеріалів монтують щотижневу одногодинну програму.
Хіро ніколи не дивиться цієї програми. Тепер, коли він працює на ЦРК, вона його дратує, але він чув плітки про це шоу, знає, що сьогодні показують передостанній епізод п’ятисерійного сюжету. ЦРК контрабандою доставили свого агента на Пліт, де той спробував проникнути в одне з багатьох тамтешніх садистських піратських угруповань — організацію Брюса Лі.
Хіро залазить у лімузин і глипає на екран саме вчасно, аби побачити самого Брюса Лі очима безталанного шпигуна-химери, який іде якимось промоклим коридором на кораблі-примарі з Плоту. З леза самурайського меча Брюса Лі крапає конденсат.
— Хлопці Брюса Лі загнали шпигуна у пастку на старій корейській плавбазі в Ядрі, — хтось із почту Сусі К кидає коротке і сипле пояснення. — Тепер його шукають.
Зненацька Брюс Лі опиняється в конусі сліпучого світла прожектора, в якому його фірмова діамантова усмішка спалахує, ніби рукав галактики. Посередині екрана з’являється тоненьке перехрестя, спиняється на лобі Брюса. Вочевидь, шпигун вирішив, що прориватися доведеться з боєм, а тому надумав перевірити голову боса організації на міцність якоюсь диво-зброєю ЦРК. Збоку в кадр впливає розмита пляма, таємничий темний контур заступає Брюса. Тепер лінії схрещені на... на чому? Доведеться чекати наступного тижня, щоб дізнатися.
Хіро сідає навпроти Сусі К і програмістів, біля телека, щоб дивитися на них наче з екрана.
— Я Хіро Протагоніст. Наскільки я розумію, ви отримали моє повідомлення?
— Шик! — вигукує Сусі К, використовуючи ніппонське скорочення універсального голлівудського прислівника «шикарно».
Тоді продовжує:
— Хіро-сан, я перед тобою в неоплатному боргу за цю непересічну нагоду виконати мої скромні твори перед такою публікою. — Вимовляє репліку ніппонською, тільки «непересічна нагода» — англійською.
— Уклінно прошу вибачення за те, що подію було зорганізовано так наоспіх і так недбало, — відповідає Хіро.
— Мені завдає болю ваша потреба вибачатися за те, що ви створюєте можливість, за яку будь-який ніппонський репер готовий пожертвувати всім, — за можливість представити свої скромні роботи справжнісіньким пацам з ґето Л. А.
— Мені безмежно соромно зізнаватися, що ці фани — насправді не паци з ґето, всупереч тому, що я міг необачно дати вам підстави для таких думок. Це трешери. Скейтери, котрим подобається і pen, і важкий метал.
— А. Ну, то не біда, — заспокоює Сусі К, але його тон чітко дає зрозуміти: біда, та ще й яка.
— Але тут є представники Калік, — додає Хіро, міркуючи дуже, дуже швидко навіть за власними стандартами. — І якщо ваш виступ їм зайде, — а я впевнений, що зайде, — їхньою спільнотою підуть чутки.
