Y. Т. починає підозрювати, що все пообіддя калататиметься на трасі, як лайно в ополонці. Вона завжди їде вгору по шосе Гарбор, яке веде із середмістя у Комптон, але в тих місцях настільки рідко користуються з’їздами, що навіть ями позаростали перекотиполем — а своїм ходом вона в Комптон нізащо не поїде. Треба загарпунити когось великого і швидкого, вона не може навіть скористатися звичним прийомом — замовити піцу до місця призначення і загарпунити доставку, — бо жодна мережа не працює з тим районом, тож доведеться зупинитися на з’їзді і годинами чекати годящу тачку. Як лайно в ополонці.
Їй страшенно не хочеться доставляти цю посилку, але франшиза дуже хоче, щоб це зробила саме вона. Дуже-дуже хоче, вони платять такі грубі гроші, що аж не віриться. Напевне, в пакунку ціла купа якоїсь нової потужної наркоти.
Але й це дивує менше, ніж те, що стається потім. Іде вона собі по шосе Гарбор, наближається до потрібного з’їзду, загарпунивши вантажівку, що мчить кудиcь на південь. За чверть милі від з’їзду повз неї пропливає побитий кулями чорний олдсмобіль, блимаючи правим поворотником. Прямує на з’їзд. Надто добре, щоб бути правдою. Але олдсмобіль то й олдсмобіль.
Вона з’їжджає слідом за пихатим седаном, водночас намагаючись розгледіти водія у дзеркалі заднього огляду. Це бос франшизи, той самий, що, власне, і платить геть божевільні гроші за виконання цієї роботи.
Його вона зараз боїться навіть більше за Комптон.
Псих, мабуть. Або вклепався у неї. Якийсь дурнуватий любовний сюжет.
Але тепер пізно, вона залишається з ним, шукаючи якогось шляху, аби вирватися з цього гнилого спаленого району.
Вони під’їжджають до великого і загрозливого блокпосту Мафії. Він витискає педаль газу до межі, розігнавшись, як на погибель — Y. Т. бачить, що він цілиться просто у франшизу. Останньої секунди він розвертає машину і вилітає на узбіччя.
Краще їй прислужитися він і зумисно не зміг би. Вона відчіпляється одразу після ривка, останнього заряду енергії, пропливає блокпост на безпечній і розумній швидкості. Вартові тримають стволи дулами догори і лише повертаються глянути на її задок, коли вона котиться повз.
Франшиза «Нова Сицилія» у Комптоні — моторошне видовище. Справжнє джемборі «Мафіозної Молоді», цей молодняк тупіший навіть за тих, що живуть у міськлаві «Мормонський Дезерет[34]». Хлопці носять дурнуваті чорні костюми, дівчата — ніби глазуровані безцільною фемінністю. Власне, дівчатам не можна вступати до «Мафіозної Молоді», їм доводиться бути членкинями організації «Дівчата-помічниці» та подавати мигдальне печиво на срібних тарілочках. «Дівчата» — надто хороше слово для цих організмів, воно ставить
Кур’єрка рухається надто швидко, тож закладає крутий поворот, випускає підніжки, переносить на них вагу і різко гальмує, здійнявши хвилю пилюки і дрібних камінців. Курява затьмарює лискучі туфлі кількох Мафіозних Молодиків, котрі ошиваються на вході, хрумають якісь безпонтові італійські ласощі та прикидаються дорослими, осідає на білих панчохах-сіточках мафіозних протокрихіток. Y. Т. злітає з дошки, але останньої миті примудряється відновити рівновагу. Тупає у край дошки ногою — та підстрибує в повітря на чотири фути, швидко обертаючись навколо своєї осі, й опиняється просто під пахвою Y. Т., надійно притиснута ліктем. Спиці смартколіс втягуються, зараз колеса не набагато більші за ступиці. Зрештою вона кріпить «Магна-Пун» у спеціальному роз’ємі на дні дошки, і все її спорядження стає надзвичайно компактним.
— Y. Т., — сповіщає вона. — Молода, швидка, жіночого роду. Ну і де, в сраці, той Енцо?
Хлопчики вирішують поводитися з Y. Т. «по-дорослому». Самці цього віку зазвичай схильні натягувати одне одному білизну і бухати до алкогольної коми, але в присутності особи жіночої статі вони вмикають «дорослість». Це геть тупо. Один із них робить маленький крок уперед, вклинюється у простір між Y. Т. і найближчою прототьолкою.
— Ласкаво просимо в «Нову Сицилію», — вітається. — Чим можу бути корисний?
Y. Т. глибоко зітхає. Вона цілком незалежна фізична особа-підприємиця, а ці люди намагаються перед нею понтуватися.
— Доставка для якогось Енцо. Знаєте, я хочу пошвидше звалити з цього району.
— Зараз це хороший район, — ображається МаМол. — Потусуйся тут трохи, може, навчишся хороших манер.
— Покатайся по Вентурі на скейті в годину пік. Може, дізнаєшся щось про свої внутрішні гальма.
МаМол сміється, типу, ну, якщо не хочеш по-доброму... Показує на двері.
— Чоловік, з яким ти хочеш поговорити, там. Не знаю, правда, чи захоче він з тобою говорити.
— Бляха, та він мене сам покликав!
— Він проїхав через усю країну, щоб побути з нами, — каже хлопець. — І нас йому, здається, досить.
Всі інші МаМоли щось бурмочуть і згідно кивають головами.
— Чого ж ви тоді стовбичите надворі? — цікавиться Y. Т., заходячи досередини.
