Це далеко не найкоротший шлях до парку Ґріффіта, але Мафія хоче, щоб вона їхала саме так: до кінця 405, аж у Долину, а тоді заїхати з того напрямку, з якого вона їхала б за звичайних умов. Такі вже вони параноїки. Такі професіонали.
Зліва пролітає LAX. Праворуч вона помічає Само-Склад, на якому це задротище, себто її партнер, зараз, мабуть, сидить підключений до комп’ютера. Вона петляє у непростому потоці, об’їжджає аеропорт Г’юза, нині перетворений на приватний аванпост «Великого Гонконгу містера Лі». Далі — повз аеропорт Санта-Моніка, який викупила «Глобальна служба безпеки Адмірала Боба». Перетинає Федземлі, куди її мама щодня їздить на роботу.
Федземля раніше була ветеранським госпіталем і кількома прилеглими федеральними спорудами; зараз вона стислася до нирковидного клаптика землі навколо шосе 405. Довкола периметр, огорожа з напнутої кольчужної тканини, спіраль Бруно, гори гравію і бар’єри «Джерсі» від однієї будівлі до іншої. Всі споруди у Федземлі великі та потворні. Людські нетлі мотають кола довкруж цокольних поверхів, зодягнені у вовняні костюми кольору мокрого граніту. Супроти білого блиску будівель вони здаються миршавими й темними.
Біля дальнього краю бар’єру Федземель, праворуч, вона бачить КУЛА[35], яким тепер спільно керують японці, «Великий Гонконг містера Лі» та кілька великих американських корпорацій.
Кажуть, що далі, лівіше, на Пасіфік-Палісейдс, над океаном стоїть величезна будівля, в якій розташовано штаб-квартиру Центральної Розвідувальної Корпорації на Західному узбережжі. Невдовзі — може, навіть завтра — вона туди поїде, знайде ту будівлю, можливо, просто проїде повз і помахає їм рукою. Тепер вона ой як має що розповісти Хіро. Неймовірна інфа про Дядечка Енцо, за таке викладуть мільйони.
Але глибоко всередині вже шкребеться сумління. Вона знає, що не можна однією рукою годити Мафії, а іншою її здавати. Не тому, що вона їх боїться, а тому, що їй довіряють. Були чемні. І хто його зна, може, з цього щось і вигорить. Краща кар’єра, ніж та, що їй світить у ЦРК.
З шосе нечасто звертають у Федземлю. Так щоранку робить її мама, купа інших федералів, але всі вони їдуть на роботу вранці та працюють допізна. В них пунктик щодо вірності. У федералів це справжній фетиш — оскільки вони заробляють небагато і не особливо себе поважають, доводиться доводити свою відданість, запевняючи, що тобі байдужі такі дрібниці.
Ось вам приклад: Y. Т. трималася одного таксі всю дорогу від LAX. На задньому сидінні — араб. Його бурнус витягло в опущене вікно і тріпає вітром, лосанджелеський бомбило не може дозволити собі купити на підпільному ринку кондик — фреонний, звісно. Це типово: лише федерали змушують відвідувачів їхати брудним таксі без кондиціонера. Ясна річ, таксі звертає на в’їзд із написом «СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ». Y. Т. відстає і ловить гарпуном фургон, що прямує в Долину.
На даху величезного будинку сновигає зграя Федералів із переносними радіостанціями, в усіх темні окуляри і казенні вітрівки, вони націлюють довгі об’єктиви на вітрові шиби машин, які їдуть бульваром Вілшир. Якби зараз була ніч, вона б точно побачила лазерний промінь сканера на штрих-коді таксі, коли воно повернуло до в’їзду в США.
Мама Y. Т. розповіла їй усе про цих хлопців. Вони з Виконавчої Гілки Головного Оперативного Командування, ВГГОК. ФБР, федеральні маршали, таємні службовці та спецпризначенці — всі претендують на якусь окремішню ідентичність, як було колись із ЗС, ВМС і ВПС, але всі вони підпорядковуються ВГГОК, всі роблять те саме, всі плюс-мінус взаємозамінні. А за межами Федземлі їх називають просто Федералами. ВГГОК декларує за собою право втручатися будь-куди, будь-коли, по всій території колишніх Сполучених Штатів Америки, без ордера чи бодай достатньої підстави, але насправді лише тут, у Федземлі, вони почуваються вдома, коли дивляться на світ крізь телефотолінзи, скерований мікрофон чи приціл снайперки. Що довші — то кращі.
А далеко внизу, під ними, таксі з арабом на задньому сидінні сповільнюється до субсвітлової швидкости і починає звивистий слалом поміж бар’єрами Джерсі, на яких стратегічно скрізь натикано кулемети п’ятдесятого калібру. Машина різко гальмує перед ІПСШ, зупиняється над ямою, в якій хлопці з ВГГОК стоять із собаками та надпотужними ліхтариками, шукають на днищі бомби чи ЯБІХ (ядерно-біологічно-інформаційно-хімічні реагенти). Тим часом водій виходить із салону, піднімає кришку капота і багажника, аби ще більше федералів могли їх обшукати, а ще один нахиляється до пасажирського вікна і засипає араба запитаннями.
Кажуть, що в О. К[36]. всі музеї та монументи передали в концесію і перетворили на туристичний парк, який нині забезпечує близько десяти відсотків усіх доходів уряду.
