— То шумери поклонялись Енкі, а вавилоняни, які прийшли після шумерів, поклонялись Мардуку, його сину?
— Так, сер. І коли Мардуку щось не вдавалося, він звертався по допомогу до батька, Енкі. Зображення Мардука можна побачити й тут, на стелі — кодексі Хаммурапі. Якщо вірити Хаммурапі, кодекс йому передав особисто Мардук.
Хіро підходить до кодексу Хаммурапі і розглядає. Клинопис для нього — китайська грамота, але ілюстрацію на верхівці зрозуміти неважко. Особливо центральний її елемент.
— А чому на цьому зображенні Мардук передає Хаммурапі одиницю та нуль? — цікавиться хакер.
— Це були символи царської влади. Їхнє походження невідоме.
— Не інакше, справа рук Енкі.
— Найважливіша роль Енкі — роль творця і хранителя ме та ґіз-хуру, «ключових слів» та «патернів», що керують Всесвітом.
— Розкажи більше про ме.
— Знову процитую Крамера і Маєра: «[Вони вірили в] те, що з прадавніх часів існував фундаментальний, незмінний та вичерпний обсяг влади і обов’язків, норм і стандартів, правил та нормувань, відомий під назвою ме, пов’язаний із космосом та його компонентами, богами і людьми, містами і країнами та з найрізноманітнішими аспектами цивілізованого життя».
— Щось типу Тори.
— Так, але за ме стоїть якась містична, чи то магічна, сила. І воно часто стосується цілком банальних речей — не тільки релігії.
— Наприклад?
— В одному з міфів богиня Інанна йде в Ериду і хитрощами виманює в Енкі двадцять чотири ме, після чого приносить їх до рідного міста Урук, де ме зустрічають з великою радістю.
— Хуаніта одержима цією самою Інанною.
— Так, сер. Інанну вважають спасителькою через досконалий запуск ме.
— Запуск? Як комп’ютерної програми?
— Так. Вочевидь, ме чимось нагадує алгоритми виконання певних ключових для суспільства дій. Деякі ме стосуються роботи жерців та царів. Деякі пояснюють, як проводити релігійні церемонії. Деякі регламентують мистецтво ведення війни та дипломатії. Багато стосуються мистецтв і ремесел: музики, теслярської справи, ковальства, чинбарства, будівництва, фермерства, ба навіть геть простих дій, як-то розпалювання вогню.
— Операційна система суспільства.
— Перепрошую?
— Коли вперше вмикаєш комп’ютер, перед тобою тільки інертний набір мікросхем, які нічого не можуть зробити. Щоб запустити машину, необхідно дати цим схемам набір правил, що підкаже їм, як діяти. Як бути комп’ютером. Скидається на те, ніби ме була операційною системою суспільства, що перетворювала інертне зборище людей на функціональну систему.
— Як вам завгодно. В кожному разі, Енкі вважався хранителем ме.
— То він насправді був хорошим хлопцем.
— Він був найулюбленішим із богів.
— Звучить так, наче він хакер. Через це мені дуже складно зрозуміти його нам-шуб. Якщо вже він такий хороший хлопець, то з якого такого дива сталося Вавилонське стовпотворіння?
— Це вважається однією з найбільших таємниць Енкі. Як ви могли помітити, його поведінка далеко не завжди відповідала сучасним нормам.
— У мене щодо цього величезні сумніви. Я не думаю, що він і справді трахнув свою сестру, тоді доньку і так далі, ця історія мусить бути метафорою чогось іншого. Гадаю, це метафора якогось рекурсивного інформаційного процесу — від усього міфу тхне рекурсією. Для цих людей вода прирівнювалася до сімені. Це має сенс, бо в них навряд чи існувало поняття чистої води — вся вода тоді була руда, багниста і повна вірусів. Але для сучасного сприйняття сім’я — це тільки носій інформації, як корисної (сперма), так і шкідливої (віруси). Вода Енкі — його сім’я, його І інфа, його ме — попливла шумерським краєм, і край розквітнув.
— Можливо, ви знаєте, що Шумер стояв у болотистому міжріччі двох великих річок, Тигру і Євфрату. От звідки глина — її брали просто з річищ.
— Отож Енкі навіть забезпечив їх матеріалом для зберігання інформації — глиною. Шумери писали на вологій глині, а потім сушили таблички, щоб позбуватися води. Якщо вода пізніше потрапляла на табличку, інформація знищувалася. Але згодом глину почали випалювати, цілковито позбуваючись води, так би мовити стерилізувати сім’я Енкі під дією високої температури, і таблички ставали вічними, незмінними, як слова Тори. Я говорю, як божевільний?
— Ні. Але зараз ваша мова трохи нагадує мені Лаґоса.
— Чудово. Ти й не помітиш, як я перетворюсь на химеру.
Будь-хто може пішки непомітно потрапити до Ґріффіт-парку. Y. Т. здається, що, попри бар’єри посеред дороги, табір Галайбалаїв усе ж не надто добре захищений, особливо якщо ти не залежиш від доріг. Для ніндзя-скейтерки на новій дошці в новенькому Забралі (перш ніж заробляти гроші, треба витратити гроші) не повинно бути проблем. Треба просто знайти якийсь високий виступ, що веде до каньйону, триматися краю, аж поки внизу з’являться вогні. І тоді рушити вниз по схилу. Довіритись гравітації.
