— По мафіозній лінії. Мафія нарешті отримала зразок наркоти завдяки мені та моєму корешу Нґ. Досі він завжди самознищувався раніше, ніж вони встигали накласти на нього лапу. Думаю, вони його аналізують. Мабуть. Може, пробують створити антидот.
— Або пробують відтворити.
— Мафія такого не робитиме.
— Не будь вівцею, — каже Хіро. — Ще й як робитиме.
Y. Т. здається ображеною.
— Слухай, — каже Протагоніст. — Вибачай, що мушу нагадувати, але якби в нас досі працювали закони, Мафія була б поза законом.
— Але в нас немає законів. Так що це просто слова.
— Добре, я просто хочу сказати, що навряд чи вони роблять це на благо людства.
— А ти чого сидиш тут із цим задротським демоном? — цікавиться вона, киваючи на Бібліотекаря. — На благо людства? Чи заради якоїсь піськи? Як там її?..
— Добре-добре, більше про Мафію не говоримо. Я маю працювати.
— Я теж.
Y. Т. від’єднується і залишає діру в Метасвіті, але комп’ютер Хіро швидко її заповнює.
— Думаю, вона на мене запала, — пояснює Хіро.
— Видається досить славною.
— Окей, — закриває тему Хіро. — Берімося до роботи. Звідки взялась Ашера?
— Спочатку — з шумерської міфології, тому вона важлива також для вавилонських, ассирійських, ханаанейських, юдейських та утаритських міфів, які всі походять із шумерських.
— Цікаво. Отож, шумерська мова вимерла, але шумерські міфи якось перейшли в нові мови.
— Саме так. Пізніші цивілізації користувалися шумерською як мовою релігії та науки, десь так само, як середньовічна Європа послуговувалася латиною. Ніхто нею не розмовляв, але освічені люди вміли читати. Таким самим чином передавалась і шумерська релігія.
— А що в шумерських міфах робила Ашера?
— Записи фрагментарні. Знайшли кілька табличок, та й ті побиті чи неповні. Вважається, що Л. Боб Райф розкопав багато неторканих, але відмовляється їх публікувати. Вцілілі шумерські міфи також фрагментарні, а ще всім їм притаманна одна химерна риса — Лаґос порівнював їх із маренням хворої дворічної дитини. Цілі фрагменти не піддаються перекладу: всі символи читабельні, всі відомі, але якщо намагатися скласти їх докупи, вони не кажуть нічого, що може мати бодай якийсь сенс для сучасної людини.
— Ніби інструкції для програмування VCR[57].
— Там сила-силенна монотонних повторень, а ще багато того, що Лаґос називав «Похвальбою „Ротарі-клубу“» — скрип-тори часто прославляли своє місто, яке нібито було чеснотливішим за інші.
— А що робить одне шумерське місто кращим за інше? Більший зікурат? Сильніша футбольна команда?
— Краще ме.
— Що таке «ме»?
— Правила чи принципи, які контролюють поведінку суспільства — наче кодекс законів, але на значно фундаментальнішому рівні.
— Не дійшло.
— У цьому й суть. Шумерські міфи не такі «читабельні» чи «цікаві», як, скажімо, грецькі чи гебрейські — принаймні, не в тому сенсі. Вони відображають принципово інший тип свідомості.
— Мабуть, якби наша культура була заснована на шумерській, їхні міфи здавалися б нам трохи цікавішими, — припускає Хіро.
— Аккадські міфи з’явилися після шумерських і значною мірою базуються на них — це очевидно. Ясно, що аккадські редактори вичитали шумерські міфи, забрали звідти химерні та незрозумілі (для нас) фрагменти, а тоді уклали їх у довші тексти на кшталт Епосу про Ґільґамеша. Аккадійці були семітами — далекими родичами гебреїв.
— І що ж казали про Ашеру аккадійці?
— У них вона вважалася богинею еротизму і родючості, проте була в неї і руйнівна, мстива сторона. В одному з міфів людський цар Кірта страшно захворів через Ашеру, тільки Елі, цар богів, міг його зцілити. Елі обдаровує деяких людей привілеєм годуватися молоком з грудей Ашери. Елі з Ашерою часто всиновлюють людських дітей, після чого Ашера їх вигодовує — в одному з текстів вона вигодувала сімдесят божественних синів.
— Таким чином вона поширює свій вірус, — припускає Хіро. — Матері зі СНІДом можуть передавати хворобу дітям через грудне молоко. Але це ж аккадська версія, правильно?
— Так, сер.
— Я хочу почути щось шумерське, навіть якщо воно не піддається перекладу.
— Хочете почути, як через Ашеру захворів Енкі?
— Давай.
— Переклад цієї історії залежить від інтерпретації. Дехто розглядає її як історію Вигнання з Раю. Дехто — як битву між чоловічим і жіночим началом, або між водою і землею. Дехто бачить алегорію родючості. Це прочитання базується на інтерпретації Бендта Айстера.
— Матиму на увазі.
— Загалом так: Енкі та Нінурсаґ — це також Ашера, хоч у цій історії вона й називається іншими епітетами, — живуть у місці, яке називається Дільмун. Дільмун — то непорочне, чисте і світле місце, де немає хвороб, де люди не старіють, а хижі звірі не полюють. Але там немає води, тож Нінурсаґ благає Енкі, який, серед іншого, є також богом води, дарувати Дільмуну воду. Той дарує Дільмуну воду — мастурбує на рослини, що росли в канавах, та проливає на них життєдайне сім’я — його називають «водою серця». Водночас він промовляє нам-шуб, що забороняє будь-кому підходити до цього місця, бо не хоче, аби хтось наближався до його сімені.
— А чому?
— У міфі про це не сказано.
