навіщо я жив у південному містіде ніч мов та річка текланавіщо любив я дівчину в намистіз богемського синього скланавіщо як дурень стояв під балкономдивився у темне вікномолився Пречистій святим та іконамнехай засвітиться вононавіщо ходив по бульвару підліткомяк іншої справи не мавнавіщо ступав по базальтовим плиткамкаштани з землі підіймавнавіщо ходив кривим провулкомде друг мене зрадивши живя в рідному місті не маю притулкуздається що не заслуживздається що я пережив всі бажанняі серце втомилось моєта дякую Богу що дав мі коханнянехай він всім людям дає<p>♦ ♦ ♦</p>містом розноситься вибухівка у пластикових пакетаху господарських сумках і в невеличких валізахгарячі чомусь асфальт і бруківка є щось у їхніх секретахпісля вибухів це всього лиш уточнення даних тому що кризаскільки вибито вікон та скільки балконів упалоскільки вбитих і покалічених може всі живі та здоровілиш налякані тим, що життя мирного раптом не сталотрапилася війна а закони війни суворі з печаттю кровіа може законів просто нема так і входять вибухи в звичкуне встаємо з-за столу лиш здригнемося дивлячись хмуро впертопідбирає зброю наш ворог десь як злодій підбирає відмичкуну а двері вони відчинені якщо казати відверто<p>♦ ♦ ♦</p>Яша! Швидше додому, Яша!*Так звуть дитину,яка загралася у дворі.Пора обідати.*В цьому випадку мова йдене про дитину, про старого.Старе як мале.Яша, додому, Яша!*Вони грають в домінов дальньому кутку двору.Нервова, з тремтінням тінь старої акаціїперекриває дощатий стіл.Четверо людей похилого віку,схожих один на одного,як рідні брати.Власне, вони брати.крім одного – Яші.*Яша, додому, Яша!*Яша зазвичай не йде.Фірі доводиться виходити у двір,і, як вона каже,тягти його за вуха.Борщ холоне,борщ холоне, ти чуєш?Душно, неймовірно душно,схоже, збирається дощ.А куди він збирається?*Але іноді вона не знаходить Яшу у дворі.І тоді вона йде уздовж всього кварталу,ніколи не переходячи дорогу,заглядаючи в кожен двір.Де-небудь він сидить і грає.*Якщо і тут вона його не знаходить,значить, він поїхавна вісімнадцятому трамваї,у відкритому жовто-червоному вагоніна дванадцяту станціюВеликого Фонтану.Він сидів на одній і тій же лавці,над самим обривомі дивився на море.*Ой, чого там дивитися,що він там бачить, скажіть, люди?*Його і знайшли на цій лавці.Він сидів, закинувши голову,втупившись в саме небо,і, напевне, щось бачив.Хоча, на що там дивитися,що там можна побачити, скажіть, люди.*
