вони називають це готель для коханняале бардак є бардак відкрий аромат бажанняномер без вікон ліжко клітка для гігієниудаваний чуєш стогін з усіх боків без забобоноргазм гуде як локомотив що прибува на перонтретього кола пекла або геєнитам за стіною осінь сумні крики воронщо перед відправкою в подорож збилися в зграюя мовчу й повільно спогадів книгу гортаюдумкою літаю крізь мережу спорожнілих крону блякле небо місцевого Вавилонапосеред якого мармурова майданна колоназ бронзовим янголом похоті що благословляє народякий не бачить в зляганні проблем та перешкодце будівля без вікон і струнка жіноча ніжказамінює нам курячу прошу пана до ліжкакожна сошка дрібна у Божому оці сучок то ж обіймибідну грішну душу що продає тілоце краще ніж тіло що продає свою душу вмілощо значить готель для кохання розуміємо ми.<p>♦ ♦ ♦</p>сиділи в комірці прикладалися до пляшкиі розуму було у нас менше ніж у комашкисиділи в гуртожитку як предки в яру сиділиі як в сивушній бразі було в нас багато силипокриті шаром пилу сиділи в комірці і пилиі злиденну вітчизну кров’ю своєю кропилищоб усе колосилося щоб йшла кукурудза до силосащоб вічно передчуття волі над нами носилося<p>♦ ♦ ♦</p>зірки блукають в небі на кшталт вогнів болотнихзбираючись у фігурки людей і тварин безтурботнихвизначають долю найдрібнішого громадянинаневеликої країни на ім’я українаколи йому прокидатися коли робити зарядкуколи покарати малятко, привчаючи до порядкуколи лаяти боса коли побачитись з кумомколи наодинці пити вдаючись сумним думампро те що ми їмо а вони бенкетують сукими крадемо потрохи а вони все що йде їм в рукия не скажу за тернопіль але ось одесане знайдеш в одесі негідника без мерседесаа влітку море чорне зелені хвиліу всьому винні зірки на небосхилікавова гуща карти таро паперові квітитреба менше пити а з кумом частіше сидіти<p>♦ ♦ ♦</p>
