Фіра зникла десь на два роки.Напевно, хтосьз дітей, якщо тільки були діти,але племінники вже, звичайно, були,коротше, хтось узяв її на якийсь час.Потім вона з’явилася знову.*Щось з нею сталося.Сусід казав – атрофія мозку.Німець, від якого всі без розуму.пан Альцгеймер.*Кожен день вона кричалависунувшись у вікно: Яша! Додому! Яша!Іноді вона виходила його шукати,але, зрозуміло, не знаходила,не завжди знаходила і дорогу назад.*Борщ зовсім охолов.Яша! Додому! Яша!*Зазвичай її приводили додому сусіди.Але одного разу її не знайшли. Ні тоді, ні пізніше,ні через рік, думаю, ні через століттяїї не знайдуть. В маленьку квартирувселилася божевільна руда двірничка,що до того мешкала в напівпідваліз нечесаним замурзаним хлопчиськом.Прирослі мочки вух.Розщеплення губи. Відома справа.*Одного разу, підмітаючи двір, уявляєте, це булов ті часи, коли двори ще підмітали,вона зупинилася посередині і озирнулась.А потім сказала: Напевно, Фіратаки знайшла свого Яшу.*Яша! Борщ холоне!Швидше додому, Яша!<p>♦ ♦ ♦</p>зрештою зруйнована міська архітектуравідродиться сама собою і квартири будуть просторіі високі вікна подвійні і в шафі валер’янки мікстураі кохання буде в квартирах й надворізрештою золоті карети потиснуть автомобіліі мир запанує і правда брехню переможезрештою всі одружаться на тих, кого полюбилиі будуть до смерті жити але смерті бути не може<p>♦ ♦ ♦</p>Знову це гудіння, – каже бабуся Рая, спираючись на спинку стільця, —штовхаючи його вперед, вона ходила по кімнаті, – не діждати кінця —Скоро? Вона дивиться на патефон як на страшну потвору.Звичайно, я слухав орган Ризького Домського собору,звичайно Бах, а хто ж ще, звичайно токата і фуга, а що жеще, виконує Лісицина, а бабуся Рая каже – якесь гудіння!І що тобі цей Бах, що за музика, тільки гудіння, Господи Боже,знову цей стугін, знову цей стугін та гуркотіння!Ось вона одягає опуклі окуляри в роговій оправі,бере свій порошок, запиває водою зі стакану,зникає, і ось тепер вона у своєму праві:бабуся Рая заслужила раю, де немає ні Баха, ні Лісициної, ні органу.Там голки нитки та ґудзики складені в пластмасову коробку,а я тут посивів, розповнів, і хто тепер мені скаже хоч слово?Я уставляю диск в апарат, натискаю кнопку —знову це гудіння, цей стогін, чуєш, рідна, це гуркотіння знову…<p>♦ ♦ ♦</p>
