Під час профспілкової поїздкизамками підкореної Чехословаччинивона зупинилася в галереї перед портретомякогось чи то барона, чи графа,і сказала чоловіку – парторгові інституту,що портретований як дві краплі води схожийна його покійного батька.Він спалахнув: «Що за дурниці!Мій батько воював!»Начебто участь у воєнних діяхмає стосунок до портретної схожості.Тим більше, що барон чи граф, чи як його там,імовірно, також тримав у руках зброю.Вона купила путівник по замкуі мріяла, як вони повернуться додому,як вона відкриє родинний альбом, як покладефотографію покійного свекрапоряд із репродукцією портрета,як із тріумфом у високому пискливому голосіпромовить до чоловіка: «Ну що?»Як він почервоніє, як буде кричати,як піде до свого кабінету, гримнувши дверима.<p>Опудало</p>Пам'ятаю її – пишна і розсипчаста,як солом'яне опудало Масниці,для правдоподібності присмачене справжнім сільськимвершковим маслом, загорнута в сукню,як начинка в млинець, потім її спалять,але наразі її година ще не настала.Її чоловік увесь рікпровалявся у темній кімнатчині,жив на казенному хлібі та на домашньому вині,не так уже він і потребував того хліба.Раз на рік, перед збиранням винограду,вона відмивала чоловіка, відгодовувала його,за тиждень чи два він був готовий до виконаннясільськогосподарської повинності.Відбувши її, він знов угрузав у наркоз.Жінка ходила просторою кімнатоюз мереживними фіранками, пошитими з матеріалу,придбаного для доччиної весільної сукні.Але дочка втопилася у лимані, яке там весілля,але не пропадати ж матеріалу.На іконі був вишитий рушник з написом«Санаторія в Ялті 1949 рік».Це її покійна бабуся трохи покращила була здоров'я,але – вистачило ненадовго.Вона ходила, широко розставляючи ноги, не боялася,що її спалять в останній день сиропусного тижня.Але спалили, п'яний чоловік загасив недопалок об матрац,із ким не буває.І нічого ні з ким уже більше не було.<p>♦ ♦ ♦</p>Ані краплі вологи – ні в морі, ні в хмарах, ні в тілі зір,а тим більше – в залізних трубах, вмурованих набакиру недолугі стіни з місцевого вапняку,ні в жилах запалих, ані у серці – в теплінь таку.Губи – неначе глина, кров – легка, висхла давно,жили поріжеш – посиплеться, мов порохно.На майдані юрмляться люди – ніде нозі ступити.На білборді написано слово «пити!».<p>♦ ♦ ♦</p>
