Їдуть машини, увімкнено фари. Це, либонь, неспроста.Старшу групу виводять попарно з садочка з-під Пересипського моста.Неслухняним грозить небесними карами Казанський храм без хреста:військовою службою, в’язничними нарами, співом по нотах з листка,хором, сольфеджіо, арпеджіо, гамами політпросвітом, кіно,п'яними татами, строгими мамами, що повмирали давно.Талії, рюші, броші-завсідники,модний в літа ці фасон.В найкращому разі усі – космонавти, як ні – то розвідники.Опустили шлагбаум, гуде паровоз, обривається сон.<p>♦ ♦ ♦</p>що глибше болото – гучніше кричить куликщо кігтистіша лапа тим суворішим буде ликвесело скаче сонячний зайчик по стінці досі не зникпід стінкою ліжко залізнена кухні пиячать різнедружина сказилась сто грам і відразу ж криксамогон чи горілка стаєш собі галайдоюякби крик був їдою був би ситий криком з водоюну а так наш любовний човен розбився об побут з горілкою і бідоюворона сидить на гілціоселедець лежить на тарілцінебіжка мама в рамці висить і трохи направо коситьбув же хлопець як хлопець і до армії вщент був свійале взяли в афган і відразу ж кинули в бійз бою вихід хіба що в цинковий ящик або в запійта либонь їм забракло цинкуабо з кулею мали заминкухрін з тобою вижив радій<p>♦ ♦ ♦</p>Шоста ранку. Із усіх боків кричать муедзини,голоси з репродукторів – краще чутно молитву в її апогеї,і не треба сходами гвинтовими видиратись нагору.Через дві години відчиняться магазини.Візантія мертва – або спить непробудно в музеї.Ікони на стінах, мозаїки – під склепінням Собору.І ніхто про імперію сплячу не скаже доброго слова,і ніхто вже не прагне пробудити Софію, щоб настала віднова,встановити над куполом хрест, чи царя поставити – певно,над усіма слов'янами, щоби в єдності наша силалиш міцніла, але ворожа – щоби глухнула і ятрила,щоб в дурну суперечку не ув’язувалась даремно.Та здається, що ген, в тумані, Імперії на догоду,до самого Константинополя російський вітрильний флот підпливає,салютують епохи, час розвернувся, гримлять гармати.Мрію про панування не заженеш в загороду.Вона, наче ковдра, із головою дитину вкриває.За нами – минуле. Нам є куди відступати.<p>♦ ♦ ♦</p>
