Насупившись, Страйк дивився то на одне фото, то на інше, і нарешті спинив погляд на Дженніфер Вейс із пишною зачіскою і перламутровою помадою, навіки застиглій у вісімдесятих. Після мандрівки до Кромера Страйк дослідив усі способи, якими можна спровокувати в людини епілептичний напад, і вірогідним варіантом видавалася тільки відмова від ліків чи заміна ліків на плацебо. Але навіть якщо Вейс підмінив таблетки дружини, звідки він міг знати, що судоми почнуться у ту конкретну мить, коли вона буде у воді? Такий спосіб убивства здавався відверто залежним від випадку, хоч і так само зухвалим, як утоплення дитини в надії, що море навічно сховає її тіло. Потираючи неголене підборіддя, детектив замислився про те, чи не заганяє він себе у глухий кут. Може, він удається до теорій змови і починає бачити якісь підступи та стратагеми там, де притомніша людина просто скаже, як Шеллі Гітон: «Овва, який дивний збіг!» — та й житиме собі далі? Чи не гординя це — вважати, що він здатен знайти зв’язок там, де досі ніхто його не встановив? Можливо, — але гординю йому закидали й раніше, і перш за все це робила жінка, недавно похована на Бромптонському цвинтарі, та ще ніколи ці закиди не змушували Страйка відмовитися від обраного курсу дій.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Відколи віряни змінили червоні однострої на білі, на Чапмен-Фарм запанував дивний настрій. У повітрі повисла якась смиканість, напруга. Робін відзначила, що частина членів церкви зробилася демонстративно запопадливою у поводженні з іншими, ніби якась невидима сила весь час стежила за ними й судила.
Загальна знервованість позначилася і на нервах Робін. Вона не те щоб набрехала Страйкові в останньому листі, але й усієї правди не сказала.
Коли вони з Емілі повернулися до покинутої ятки в Норвічі та розповіли історію про те, як Емілі стало зле в туалеті, Тайо їм ніби повірив. Від полегшення, що Емі повернулася, свій гнів він вилив на Дзяна, який випустив її з поля зору й полишив на милість людям бульбашки. Більшу частину шляху на Чапмен-Фарм він щось бурмотів братові в потилицю — вочевидь, сварив його та повчав. Дзян не відповідав, мовчки горблячись над кермом.
Однак протягом наступних кількох днів Робін зауважила переміну в поведінці Тайо. Без сумніву, велика сума грошей, яку Емілі назбирала сама-одна, на тлі дуже скромної суми в скриньці з ятки збудила його підозри. Кілька разів Робін помічала, як Тайо дивиться на неї дуже неприязно, а ще звернула увагу на косі погляди тих, хто був із нею в Норвічі. Помітивши, як Амандіп поспішно зацитькав Вів’єн та Волтера, щойно вона підійшла, Робін зрозуміла, що йшлося про неї. Робін не знала, чи розповіла комусь Вів’єн про її реакцію на своє справжнє ім’я, і якщо так — то як широко розійшлася інформація.
Робін розуміла, що дійшла до краю простимих помилок, і якщо тільки не згодиться на секс із Тайо чи Джонатаном Вейсом, жити на фермі їй лишилося недовго. Вона поки не знала, як саме планує втекти. Знадобиться чимало сміливості, щоб озвучити бажання піти Тайо чи Мадзу, і чи не простіше буде просто перелізти через колючий дріт уночі. Однак, зважаючи на те, як мало лишилося часу, значно нагальнішим питанням було визначити пріоритетні цілі й досягнути їх якнайшвидше.
По-перше, вона хотіла скористатися таємним порозумінням з Емілі, щоб витягнути з неї якомога більше інформації. По-друге, потрібно було спробувати поговорити з Віллом Еденсором наодинці, щоб повідомити серу Коліну якісь новини про сина. І нарешті, вона вирішила спробувати пошукати сокиру, сховану десь у лісі.
Робін розуміла, що навіть це обмежене коло справ приховує чимало каверз. Навмисно чи випадково (Робін підозрювала, що навмисно) після повернення з Норвіча їм з Емілі давали завдання, які встановлювали між ними максимальну відстань. Вона помітила, що в їдальні Емілі весь час оточує та сама група людей, ніби їм наказано наглядати за нею. Емілі двічі намагалася сісти поруч із Робін, але щоразу хтось із цих наглядачів заважав цьому. Кілька разів погляди Емілі та Робін перетиналися у спальні, і одного разу Емілі навіть усміхнулася, а тоді хутко відвернулася, бо зайшла Бекка.
Заскочити Вілла Еденсора наодинці теж виявилося непростою справою, бо Робін взагалі мало з ним перетиналася, а після розмови на городі спільних завдань їм майже не призначали. Його статус на Чапмен-Фарм зводився до чорнороба попри помітний інтелект і трастовий фонд, а за всякою роботою, яку він та Робін робили разом, пильно наглядали, тож нагоди поговорити не випадало.
Що ж до схованої в лісі сокири, Робін розуміла, що шукати її з ліхтариком уночі буде необачно: її можуть помітити з вікна спальні. На жаль, пошуки при денному світлі простішими не були.
