— Джоан не потерпіла б, — твердо відповів Страйк, — щоб Тед зламав шию, спускаючись тими сходами, чи заблукав казна-куди, бо ніхто за ним не дивиться. Якщо продамо будинок у Корнволлі, зможемо влаштувати його в гарний заклад і зможемо до нього навідуватися.
— Але його коріння… він тільки Корнволл і знає…
— Зовсім ні, — заперечив Страйк. — Він сім років був червоним беретом і де тільки не побував. Я хочу бути певним, що він добре їсть і що за його здоров’ям стежать. Якщо Тед переїде сюди, ми зможемо частіше з ним бачитися. Це довбаний кошмар — коли до нього добиратися п’ять із половиною годин. А як щось станеться? А якщо хочеш сказати, що він скучатиме за друзями, то половина з них вже померла, Люсі.
— Я розумію, я просто…
— Це єдине рішення. І ти це знаєш.
Страйк відчував, що за сестриним розпачем ховається полегшення від того, що він бере це на себе, що тепер не тільки вона мусить приймати рішення. Після ще кількох слів підтримки і втішання Люсі попрощалася з ним. Вона хлюпала носом, але здавалася спокійнішою. Після цього Страйк мав кілька хвилин, щоб відсунути власні сімейні негаразди в темний куток розуму і перемкнутися на проблеми Еденсорів.
«Рулз», де Страйк раніше не бував, знаходився на Мейден-Лейн і мав показний старожитній фасад. Він сказав метрдотелеві, до кого прийшов, і крізь інтер’єри з оленячими рогами, вікторіанськими плакатами та антикварними годинниками його провели до оббитої червоним оксамитом кабінки, де сидів сер Колін Еденсор зі звично добродушним виразом на обличчі.
— Дуже люб’язно з вашого боку зустрітися там, де мені зручно, — сказав сер Колін, коли вони потиснули руки. Він стривожено вдивлявся в обличчя Страйка, ніби намагався вгадати, що саме зараз почує.
— Вельми вдячний, що ви мене пригощаєте, — відповів Страйк, сідаючи. — Ви добре відпочили?
— О, побути з онуками завжди чудово, — відповів сер Колін. — Весь час думав про те, як Саллі тішилася б… та що там…
Прийшов офіціант, запропонувавши меню та карту напоїв. Від другого відмовилися.
— Отже, ваша партнерка завершила перебування на Чапмен-Фарм? — спитав сер Колін.
— Саме так, — відповів Страйк, — і вона повернулася з чималим кавалком інформації. По-перше, — провадив він, не знайшовши способу пом’якшити найболючішу новину і вирішивши почати з неї, — Вілл гадки не мав, що ваша дружина померла.
Сер Колін підніс руку до губ.
— Даруйте, — сказав Страйк. — Я розумію, що чути це прикро.
— Але ми писали, — ошелешено сказав сер Колін, опускаючи руку. — Писали багато разів!
— Робін дізналася, що членів церкви примушують підписати відмову від отримання листів із зовнішнього світу. Вочевидь, церква примушує до цього вірян, як дійшли певного рівня у досягненні так званого чистого духу — іншими словами, людей, яких вони впевнено тримають на гачку і чию ізоляцію бажають зробити повною. Після підписання цього документу церква утримує всю кореспонденцію. Листи буцімто покажуть за першого ж прохання, але зі слів Робін виходить, що через таке прохання члена церкви негайно понижують до статусу чорнороба і навіть можуть покарати.
Страйк примовк, бо повз їхню кабінку саме проходило четверо огрядних чоловіків у дорогих костюмах, а тоді продовжив:
— Хтось із вірян — скоріше за все, Мадзу Вейс, бо за словами Робін саме вона займається питаннями листування — сказав Віллові, що ви писали про хворобу його матері. На думку Робін, це було зроблено, щоб убезпечити себе на випадок, якщо ви звернетеся до суду. Також вона вважає, що Мадзу обставила це перед Віллом як вашу хитрість і спробу ним маніпулювати, а також спитала, чи хоче він отримувати новини і надалі. На думку Робін, ствердна відповідь означала б для нього покарання, і, можливо, дуже суворе. Так чи інакше, більше жодної інформації про вашу дружину він не отримував. Коли Робін розповіла Віллові про смерть його матері, він дуже схвилювався і негайно звернувся до очільників церкви, бажаючи написати вам. Наскільки я розумію, жодного такого листа ви не отримували?
— Ні, — мляво відповів сер Колін. — Я не отримував нічого.
— Ну, востаннє вони розмовляли з Робін майже перед самою її втечею, тож…
— «Втечею»? В якому сенсі?
— Вона опинилася в небезпечній ситуації і мусила буквально бігти звідти вночі.
Прийшов офіціант, щоб прийняти замовлення. Страйк дочекався, коли він відійде, а тоді продовжив:
— Є й трохи кращі новини: Вілл точно має сумніви щодо церкви. Робін бачила, як Вілл сперечався з принципалом церкви з питань доктрини, а також Джонатан Вейс особисто сказав їй, що Вілл застряг на шостому кроці до чистого духу, тобто прагне зрозуміти вчення церкви замість просто прийняти його.
— Оце той Вілл, якого я знаю, — трохи збадьорився сер Колін.
— Так, це справді добре, — погодився Страйк, жалкуючи, що наступними словами доведеться перекреслити будь-які щойно підживлені надії, — але, гм, Робін дізналася ще дещо, і це пояснює, чому Вілл тільки сумнівається, але не йде. Я б не казав цього, якби ми не мали дуже серйозних підстав уважати так, але Вілл, вочевидь, став на Чапмен-Фарм батьком.
— О Боже, — жахнувся сер Колін.
