Про Маріон Робін дізналася, що вона зростала в родині квакерів і активно відвідувала церкву, яку зрештою покинула заради УГЦ. Також Робін знайшла імена та адреси двох її доньок.
— Фернсбі на місці не сидиться, — мовив Страйк.
— Я теж звернула увагу, — відповіла Робін. — Наче ж професура зазвичай так не кочує, правда? Але там немає дат початку роботи та звільнення, тож я не знаю, чи мав він паузу, яку міг провести на фермі.
— А Маріон покинула родинний поховальний бізнес, — сказав Страйк.
— Так, — відповіла Робін. — Її трохи шкода. По вуха закохана в Джонатана Вейса, але весь час гарує у пральні та на кухні. Думаю, вона мріє стати духовною дружиною, але шансів у неї набагато. Там кажуть, що тіло не має жодного значення, але можеш мені повірити, з жінками свого віку Вейс не спить. У всякому разі не з удовами гробарів — якби трапилася ще одна Золота пророчиця, він, може, і пішов би на це.
Страйк опустив вікно, щоб курити далі.
— Не знаю, чи ти бачила, — сказав він, не маючи бажання починати цю тему, але відчуваючи необхідність це зробити, — але УГЦ там розійшлися на «Вікіпедії». У тебе, мгм, теж тепер є власна сторінка.
— Я бачила, — відповіла Робін. Вона знайшла сторінку вчора вдень. Там розповідали, що вона спала з усіма чоловіками, з яких хотіла витягнути інформацію, і що власний чоловік розлучився з нею через численні випадки подружньої невірності. Вона не стала казати Мерфі про цю сторінку. Попри ірраціональність цього, від тих звинувачень Робін почувалася брудною.
— Але я над цим працюю, — запевнив Страйк. — Гонболд дуже допоміг. Зв’язав мене з адвокатом, який напише кілька листів куди треба. Вранці я подивився і побачив, що «Вікіпедія» позначила обидві статті як ненадійні. Ну гаразд, бо УГЦ ніяк не вгамується. Ти бачила вчорашній шматок про те, що ми залучаємо аферистів та фантазерів, які шукають легких грошей?
— Ні, — відповіла Робін. Вочевидь, це додали вже після того, як до неї приїхав Мерфі.
— Там є посилання на кілька сайтів, де висять переліки покидьків, які атакують шляхетні благочинні організації. У них і Кевін Пірбрайт, і родина Ґрейвзів, і Шейла Кеннетт, і брат та сестри Догерті. Пишуть, що Ґрейвзи занедбали та знущалися з Александра, що Шейла мучила чоловіка, а Догерті взагалі пияки та антисоціальні елементи. Також пишуть, що Кевін Пірбрайт сексуально знущався зі своїх сестер.
— Але навіщо нападати на Кевіна тепер?
— Мабуть, непокояться, що перед смертю він встиг нам щось розповісти. Замазати Джордана Рейні вони, мабуть, не намагаються — він і сам непогано впорався — і Абіґейл Ґловер теж не чіпають. Можна припустити, що Вейс не хоче привертати зайву увагу преси до того факту, що його власна донька утекла з церкви в шістнадцять — але оскільки шанси, що всіма цими колишніми членами церкви тепер зацікавиться преса, збільшилися, я подумав, що варто їм подзвонити і попередити.
— І як вони відреагували?
— Шейла засмутилася, а Ніав, здається, тепер жалкує, що погодилася з нами поговорити.
— О ні, — сумно сказала Робін.
— Вона переймається через те, як це може вплинути на її брата та сестру. Полковник Ґрейвз заявив, що хоче «вгатити по клятій УГЦ з обох стволів», але я переконав його, що спроба відплатити їм через пресу тільки приверне зайву увагу до брехні в інтернеті і що я займаюся цим питанням у юридичній площині. Він зрадів, що ми плануємо поговорити з Шері-Керрі. А думку Абіґейл я не знаю, бо вона не взяла слухавку.
На цьому в Страйка задзвонив мобільний. Діставши його з кишені, він побачив незнайомий номер.
— Алло?
— Це Ніколас Делоней, — відповів холодний голос з акцентом представника вищих прошарків суспільства.
— Вітаю, — сказав Страйк і ввімкнув гучний зв’язок, пошепки сказавши Робін, що це зять Ґрейвза. — Даруйте, що так шумно, ми саме…
— Їдете на інтерв’ю з Шері Ґіттінз, — перебив Делоней. — Так. Мій тесть мені сказав. Отже, з усього сказаного моєю дружиною в Голлі ви не почули жодного клятого слова.
— Я уважно слухав вашу дружину.
— І все одно намірилися влаштувати шарварок?
— Я маю намір виконати свою роботу.
— Й до дідька наслідки?
— Оскільки наслідків я передбачити не можу…
— Наслідки — і цілком передбачувані — вже можна бачити по всенькому клятому інтернеті! Ви думаєте, я хочу, щоб мої діти бачили, що понаписували про сім’ю їхньої матері, про їхню сім’ю?
— А ваші діти часто гуглять мою агенцію чи УГЦ?
— Ви вже самі визнали, що з вашої і тільки вашої провини преса може влаштувати…
— Є певна вірогідність, але це не певність.
— Що більше цих наклепницьких вигадок, то більший ризик, що їх побачать журналісти!
— Містере Делонею…
— Я лейтенант-полковник Делоней!
— А, даруйте, лейтенанте-полковнику, але ваші тесть і теща…
— Вони, може, і погодилися на це, але ми з Філіппою ні, чорт забирай!
— Дивно, що я мушу казати це людині у вашому званні, але ви, лейтенанте-полковнику, в цьому ланцюжку командування не фігуруєте.
— Фігурую, бо фігурує моя сім’я, і я маю право…
— Я звітую перед моїм клієнтом, а мій клієнт бажає знати правду.
— Правду? Чию, чию правду?
