— А правд більше однієї? — спитав Страйк. — Треба обновити секцію філософії у мене в бібліотеці.
— Паскудна нахабна мавпа! — закричав Делоней і кинув слухавку. Страйк широко усміхнувся і сховав телефон у кишеню.
— Чому він назвав тебе мавпою? — зі сміхом спитала Робіи.
— Це армійський сленг, прізвисько військової поліції, — відповів Страйк. — Нічого, флотських ми ще гірше обзивали.
— І як?
— Мудилами.
Він озирнувся на заднє сидіння і побачив пакет.
— Печива нема, — сказала Робін, — ти сам сказав, що ще на дієті.
Страйк зітхнув, перетягнув пакет наперед і дістав з нього термос із кавою.
— Делоней справді так біситься через дітей? — спитала Робін.
— Хтозна. Може, і так. Не розумію, чому вони з дружиною просто не розкажуть їм, що сталося. Брехня завжди повертається і кусає за дупу.
Кілька хвилин вони їхали мовчки, а тоді Робін спитала:
— Ти ще не говорив із Мідж про роботу під прикриттям у клініці доктора Джова?
— Ні, — відповів Страйк, який саме наливав собі кави. — Я хотів це обговорити з тобою в світлі ситуації з «Вікіпедією». Думаю, треба розраховувати, що церква спробує викрити всіх наших людей, а ще ти бачила сайт клініки Джова? Бачила, скільки вони хочуть за три дні стаціонару?
— Так, — відповіла Робін.
— І навіть якщо вони ще не знають, що Мідж — одна з нас, я не певен, що вона там буде доречна. Вона не схожа на жінку, ладну спустити гроші на якісь притрушені псевдометодики.
— Що саме ти називаєш псевдометодиками?
— Рейкі, — відповів Страйк. — Знаєш, що це?
— Так, — відповіла Робін, усміхаючись, бо впізнала притаманну її партнеру відразу до будь-якого містицизму. — Майстер кладе на тебе руки, щоб зцілити енергетично.
— Зцілити енергетично! — пирхнув Страйк.
— Моя колишня однокласниця на таке ходила. Казала, що коли по її тілу водили руками, вона відчувала жар, а потім — справжнє умиротворення.
— Перекажи їй, що за п’ять сотень я їй наллю грілку і склянку джину.
Робін засміялася.
— Ще скажи тепер, що я Дарувальниця-Воїтелька.
— Хто-хто?
— Це Джов мене так назвав, — пояснила Робін. — Потрібно заповнити анкету, і тебе типізують залежно від відповідей. Типи співвідносяться з пророками.
— Ісусе Христе, — буркнув Страйк. — Ні, нам треба туди когось на стилі, щоб дизайнерський одяг і поводилася як багатійка… Прюденс пасувала б ідеально, якщо подумати, але вона на мене серйозно зла…
— Чому вона на тебе зла? — стривожилася Робін.
— А я хіба не… А, чорт, забув тобі написати про Місто Митарств.
— Про місто… чого?
— Місто Митарств. Це анонімна обліковка на «Пінтересті»… була. Я шукав зображення Утопленої пророчиці і знайшов цілу пачку малюнків у стилі горрор, всі на тему УГЦ. В око впало зображення Дайю, бо вона там виглядала як на фото. Я написав комплімент автору, автор мені подякував, тоді я спитав, що, мовляв, не любите УГЦ, і автор замовкнув. Серед інших Місто Митарств намалювало картинку, де жінка лежить у темному басейні, а над нею ширяє Дайю. Жінка була білява, в окулярах і схожа на старе фото Дейрдре Догерті, яке нам дала Ніав. На моє питання про УГЦ не було відповіді багато днів, і я вирішив, що пішло воно все, і спитав у художника, чи він знав Дейрдре Догерті, після чого вся сторінка зникла.
А тоді того самого вечора, коли тебе запросили на допит, мені подзвонила Прюденс і заявила, що я вистежив її клієнтку і погрожую їй.
На подив Страйка, Робін ніяк не прокоментувала почуте. Глянувши на неї, він побачив, що вона навіть блідіша, ніж коли сідала в машину.
— Що з тобою?
— Якої форми був басейн? — спитала Робін.
— Що?
— Басейн на малюнку Міста Митарств.
— Е-е… п’ятикутний.
— Страйку, — сказала Робін, у якої дзвеніло у вухах, — здається, я знаю, що сталося з Дейрдре Догерті.
— Може, зупинимося? — спитав Страйк, бо Робін стала аж біла.
— Ні, я… а знаєш, — відповіла Робін, у якої паморочилося в голові, — так.
Посигналивши, Робін з’їхала на аварійну смуту. Коли машина зупинилася, вона повернула до Страйка обличчя, на якому читався шок, і сказала:
— Дейрдре втопилася у храмі під час Маніфестації Утопленої пророчиці. Басейн у храмі на Чапмен-Фарм п’ятикутний. У Дейрдре було хворе серце. Вони, вочевидь, вирішили покарати Дейрдре за слова про те, що Вейс її зґвалтував, але справа зайшла надто далеко. Вона або втопилася, або померла від серцевого нападу.
Якусь мить Страйк сидів мовчки, обмірковуючи ймовірність цього, але не знайшов у міркуваннях Робін хиби.
— Чорт.
Робін було млосно. Вона точно знала, як почувалася Дейдре Догерті в свої останні миті в цьому світі, бо пережила те саме в тому самому басейну. У Дейрдре теж миготіли перед очима уривки її життя — ДІТИ, чоловік, який її покинув, можливо, якісь фрагменти далекого дитинства — а тоді вода, мабуть, вичавила з її легень повітря, і вона захлинулася і задихнулася у темряві…
— Що? — тупо перепитала вона, бо Страйк щось казав, але не було чути ні слова.
— Кажу: невже ми маємо свідка ненавмисного, а то й навмисного убивства, яке скоїла церква, і ця людина на волі?
— Так, — відповіла Робін, — але хіба ми знаємо, хто це?
