— Кажу, — криком відповіла вона, — шоб ти не вірив нічому, шо про мене може казати той покидьок., крім того, шо я йому погрожувала. Я гарно перепила, а він причепився до мене і Деррила з тренажерки, то я збісилася.
— Розумію, — відповів Страйк, — але коли ти сказала Саксону, що в церкві є зброя, ти його лякала чи це правда?
— Та лякала, — відповіла Абіґейл. По короткому ваганню вона додала: — Але може… але вони, мабуть, були несправжні. Я в суді не присягнуся, шо справді їх бачила.
— Тобто ти бачила пістолет чи кілька?
— Бачила. Чи… шось дуже схоже.
Робін повернула голову до телефона у Страйка в руці.
— А де були ці пістолети? — спитав Страйк.
— У Мадзу. Я пішла до її кабінету, шось їй сказала і побачила відчинений сейф, але вона одразу зачинила. Там було ніби двоє пістолетів. Я казала, вона поведена на Чапмен-Фарм. Це ніби її приватне королівство. Вона розповідала про те, як там було, коли приїхала поліція, ше за Кровтерів. Коли я побачила ті пістолети, то подумала, шо тепер вона не дозволить себе заскочити — хоча не знаю, може, то іграшки, я їх бачила ну, може, одну секунду.
Так, я розумію, — відповів Страйк. — Оскільки все одно говоримо, я ще хотів спитати…
— Баз розповідав про мій кошмар? — мертвотним голосом спитала Абіґейл.
Страйк завагався.
— Так, але я хотів спитати не про це, і хочу підкреслити, значно більше для мене говорить той факт, що ви з подругою хотіли врятувати його від покарання…
— Не смій, — сказала Абіґейл. — Не смій мені тут… а шоб тебе… покидьки! Я навіть права на приватні кошмари не маю.
— Я розумію…
— В сраку, — сказала Абіґейл. — В сраку запхай своє «розуміння». Ніхріна ти не знаєш.
Страйк чув, що тепер вона плаче. Від схлипувань у динаміку і кам’яного погляду партнерки поруч він почувався вже зовсім кепсько.
— Вибач, — сказав він, не дуже розуміючи, за що, — хіба за те, що впустив до свого офісу Баррі Саксона. — Я взагалі не хотів піднімати ці теми. Хотів тільки спитати в тебе про сестру Ґрейвза, Філіппу.
— А шо вона? — хрипким від сліз голосом спитала Абіґейл.
— Коли ми розмовляли, ти згадувала, що твій батько з нею подружився.
— Було таке, — відповіла Філіппа.
— Вона бувала на фермі, правильно?
— До брательника заходила, так, — відповіла Абіґейл, явно стараючись говорити нормально. — А шо ти робиш на А40?
— Іду до Торнбері.
— Навіть не чула про таке. Ну гаразд… Їдь собі.
Страйк не встиг нічого відповісти, як вона вже поклала слухавку. Він розвернувся до Робін.
— Що скажеш?
— Скажу, що вона права, — відповіла Робін. — Треба їхати.
Вона запустила двигун і, дочекавшись просвіту в потоці машин, знову виїхала на трасу.
Хвилин п’ять вони їхали мовчки.
Бажаючи створити більш приємну атмосферу, Страйк зрештою почав:
— Я не планував говорити з нею про кошмар. Мені тепер соромно.
— А Флора Брюстер на співчуття не заслуговує? — холодно спитала Робін.
— Добре, — наїжачився Страйк, — я на кілометр не підійду до довбаної Брюстер, але оскільки це ти в нас пережила всі чортові жахіття Чапмен…
— Я ніколи не називала це жахіттями, я не ставлю себе на один щабель із жертвами воєнних злочинів чи…
— Та бляха-муха, я не кажу, що ти перебільшуєш, я кажу, що оскільки є свідок справжнього убивства, яке вони скоїли, і…
— Насправді, — сердито відказала Робін, — Абіґейл Ґловер тобі просто ближча за Флору Брюстер, от тобі й соромно, що довів її до сліз, але…
— В якому сенсі Абіґейл Ґловер мені «ближча»?
— Сама себе витягнула з пекла, пішла в пожежну службу, прикидається, що нічого…
— Якщо тобі від цього полегшає, то вона майже алкоголічка і, здається, має нездорову схильність до проміскуїтету…
— Хріна з два мені від такого полегшає, — зовсім розлютилася Робін, — але ти аж так не терпиш багатих людей! Ти так строго судиш Флору, бо вона може собі дозволити послуги Прюденс і «сидить на дупі», а насправді…
— Ні, я мав на увазі, що Брюстер малює замість…
— А що, коли вона настільки психічно нездорова, що не знає, насправді то було чи ні? Ти ж не став тиснути на Абіґейл, щоб детальніше описала ті пістолети?
— Так вона їх і не малює, і не викладає в інтернет із логотипами УГЦ! Не така вже твоя Брюстер хвора, — вистачило клепки залягати на дно, коли я спитав про Дейрдре Догерті. Зрозуміла якимсь чином, що отримала забагато уваги!
На це Робін не відповіла, холодно втупившись у дорогу перед собою.
