— Зрозуміло, — сторожко відповіла Робін. — Тож… ти вирішила, що я пропоную зустріч, щоб спробувати помирити тебе зі Страйком?
— А це не так?
— Боюся, що ні, — відповіла Робін. — Я тут, щоб поговорити про Флору Брюстер.
Усмішка покинула обличчя Прюденс. Як і очікувала Робін, вона не тільки засмутилася, а й розсердилася.
— Тобто він послав тебе…
— Він мене не посилав. Я тут цілковито з власної ініціативи. Може, він навіть розлютиться, коли дізнається, що я зробила.
— Але він вирахував, хто…
— Так, — відповіла Робін. — Він знає, що Місто Митарств — це Флора. Ми насправді навіть посварилися з цього приводу. Він вважає, що Флора повинна дати свідчення проти УГЦ, а не малювати картинки з побаченим там, а я сказала, що ті малюнки, можливо, допомагають їй осягнути пережите. Я сказала, що з нею там, мабуть, сталися жахливі речі. Зрештою Страйк погодився не чіпати її і не намагатися розробляти той напрям.
— Розумію, — повагом відповіла Прюденс. — Що ж, дякую за…
— Але тепер я іншої думки.
— Що?
— Я іншої думки, — повторила Робін. — І саме тому попросила зустрітися зі мною. Я хочу поговорити з Флорою.
Як Робін і думала, тепер Прюденс відверто розсердилася.
— Робін, тобі не можна цього робити. Просто не можна. Ти уявляєш, в яке становище це поставить мене? Адже Корм зумів здогадатися, хто вона, лише тому…
— Він уже знав, що Флора побувала у церкві. Він мав дати, знав, чому вона пішла — знав усе. І саме тому зумів вирахувати, хто ховається за Містом Митарств, коли ти подзвонила йому й обвинуватила у надокучанні клієнтці.
— Не має значення, що ви знали раніше. Робін, з усією повагою…
— Так само з усією повагою, Прюденс, ти мала вибір, казати нам чи ні, що хтось із твоїх клієнтів був в УГЦ. Також ти мала вибір дзвонити Страйку з обвинуваченнями чи не дзвонити. Саме ти допомогла йому вирахувати її. Ти маєш зрозуміти, що він просто зробив свою роботу.
Офіціант приніс Робін келих просекко, і вона зробила великий ковток.
— Я тут через те, що людина, яку нас найняли витягнути з УГЦ, вчора вийшла сама, але вона в жахливому стані і, можливо, у небезпеці. Мова не лише про самогубство, — додала вона, бо Прюденс почала щось відповідати. — Ми вважаємо, що принагідно церква відіграє активнішу роль у смерті таких людей.
— Що доводить, — із жаром прошепотіла Прюденс, — що ви не уявляєте, з чим маєте справу. Люди, які виходить з УГЦ, часто марять. Вони вважають, що церква чи Утоплена пророчиця переслідують їх і, можливо, хочуть убити, але все це просто параноїд…
— У понеділок до нашого офісу намагалася потрапити озброєна людина в масці. Є запис камери. Минулого року колишнього вірянина вбили пострілом у голову. Ми точно знаємо, що вони стежили за матір’ю двох дітей, яка повісилася після дзвінка з невідомого номера.
Удруге за день Робін побачила, який ефект така інформація справляє на людину, яка в своєму звичайному житті не стикається із загрозою фізичної розправи.
Офіціант поставив на стіл між двома жінками антипасто. Страшенно голодна Робін потягнулася по парму.
— Я не зроблю нічого, що поставило б під загрозу добробут моєї клієнтки, — тихо сказала Прюденс. — Тож якщо ти прийшла сюди по… не знаю… знайомство чи конфіденційні відомості про неї…
— Можливо, підсвідомо ти хочеш, щоб вона дала свідчення, — сказала Робін і побачила, як обличчя Прюденс заливає червона барва. — Саме тому ти так багато розповіла.
— А може, це ти підсвідомо вмовила Корма не зустрічатися зі мною, щоб самій…
— Щоб самій постати в його очах героїнею? Якщо ми перейшли до дешевих образ, то я можу сказати, що серед вторинних мотивів, які спонукали тебе розповісти нам про клієнтку з УГЦ, було бажання більше зблизитися з братом.
Не даючи Прюденс почати виголошувати, безсумнівно, дуже запальну промову, яка дозрівала за її карими очима, Робін продовжила:
— На Чапмен-Фарм є один хлопчик. Його звати Джейкоб. Прізвища не знаю — має бути Вейс чи Пірбрайт, але його народження ніхто не реєстрував…
І Робін розповіла про те, як протягом десяти годин наглядала за Джейкобом. Вона описала його судоми, утруднене дихання, атрофовані кінцівки, його зворушливу боротьбу за життя попри голод і занедбаність.
— Хтось повинен притягнути їх до відповідальності, — сказала Робін. — Хтось, кому повірять — і це має бути не одна людина. Я не можу це зробити сама, — мене компрометує завдання, з яким я туди потрапила. Але якщо двоє чи троє розумних людей виступлять разом і розкажуть про те, що там діється, що зробили з ними і свідками чого вони були, — тоді, я впевнена, інші теж заговорять, і це буде ніби снігова куля.
— Ти хочеш, щоб Флора підтвердила свідчення родича вашого клієнта?
— А він підтвердить її свідчення, — відповіла Робін. — Також є шанс, що ми матимемо ще двох свідків, якщо зможемо їх витягнути. Ці люди хочуть покинути церкву.
Прюденс зробила великий ковток червоного вина, але половина вилилася з кутика її вуст.
— Чорт!
Вона витерла пляму серветкою. Робін дивилася на неї без співчуття. Прюденс може дозволити собі і хімчистку, і нову сукню, якщо захоче.
