І повагом, добираючи слова, Робін описала сцену, яка, на її думку, сталася під час Маніфестації Утопленої пророчиці, коли Дейрдре дістали з басейну мертвою. Коли вона закінчила, Флора, яка ледь дихала і вся побіліла, пошепки спитала:
— Звідки ти це знаєш?
— Здогадалася, — відповіла Робін. — Я була на одній Маніфестації, на якій мало не втопили мене саму. Але як вони пояснили те, що сталося? Як переконали всіх, що Дейрдре пішла?
— Коли її дістали з басейну, — затинаючись промовила Флора, — було дуже темно. Доктор Джов схилився над нею і сказав: «Усе добре, вона дихає». Тато Джей сказав усім вийти, і найперше — наймолодшим. І поки ми виходили, Тато Джей удавав, що говорить до Дейрдре, що вони розмовляють, але вона нібито так тихо відповідає, що чує тільки він. Але я точно знала, що вона померла, — додала Флора. — Я була біля сцени. Бачила її обличчя, коли її дістали з води. Піна на губах. Розплющені очі. Але ми мусили вірити Тату Джею і Мадзу. Просто мусили! Наступного дня вони всіх зібрали і сказали, що Дейрдре вигнали з церкви, і всі просто… просто прийняли це. Я чула, як люди казали: «Ну звісно, її мали вигнати, якщо вона викликала таке невдоволення пророчиці» Я пам’ятаю хлопчика на ім’я Кевін. Це мала бути його перша Маніфестація, але його покарали і не пустили. Він багато розпитував про те, що таке накоїла Дейрдре, що її аж вигнали, і пам’ятаю, як Бекка — вона була зовсім юною і вже духовною дружиною Тата Джея — вдарила його по голові й наказала не питати про Дейрдре. Саме Бекка змусила… вона змусила мене…
— Що Бекка змусила тебе робити? — спитала Робін.
Коли Флора втупилася поглядом у свої коліна і похитала головою, Робін сказала:
— Бекка і мене примушувала до всякого. Також вона намагалася втягнути мене у жахливу біду, сховавши у мене під ліжком украдену річ. Як на мене, вона майже така сама страшна, як Вейси.
Флора уперше звела на Робін очі.
— Мені теж так здається, — прошепотіла вона.
— До чого вона тебе змусила? До чогось такого, що може зробити тебе спільницею жахливих речей? Мене так само підставили, наказали доглядати присмертного хлопчика. Я розуміла, що якщо він помре при мені, вони звинуватять мене в його смерті.
— Це навіть гірше, — слабким голосом відповіла Флора, і Робін була зворушена, побачивши на її обличчі щире співчуття. — Гірше, ніж у мене… але вони справді робили з мене спільницю, я часто про це потім думала… Бекка наказувала мені друкувати листи від Дейрдре її сім’ї. І я повинна була сама вигадувати, що там писати. Треба було розповідати, що я покинула ферму, але шукаю нового життя без чоловіка та дітей… тож Дейрдре точно була мертва, — розтривожено додала Флора, — але Бекка дивилася мені у вічі і казала, що вона жива й вигнана… і при цьому змушувала мене писати ті листи!
— Мені здається, це в них такий принцип, — сказала Робін. — Вони примушують казати на чорне «біле» й називати верх низом. Це елемент контролю над твоєю свідомістю.
— Але ж це шахрайство, підробка, так? — у розпачі спитала Флора. — Вони змусили мене покривати злочин!
— Це справді був примус, — відповіла Робін. — Флоро, я впевнена, що тобі нададуть імунітет.
— Бекка досі там?
— Так, — хором відповіли Робін та Вілл. В останнього на обличчі з’явився дивний застиглий вираз, і він дуже уважно слухав історію про підроблені листи.
— Бекка хоч раз приростила? — спитала Флора.
— Ні, — відповів Вілл. Вперше він надав інформацію замість вимагати її. — Тато Джей проти, — він вважає її кров нечистою.
— Він не тому не хоче, щоб вона народжувала, — тихо відповіла Флора.
— А чому тоді?
— Він хоче, щоб вона лишалася незайманою, — пояснила Флора. — Саме тому Мадзу її не ненавидить, як інших духовних дружин.
— Я цього не знав, — дуже здивовано відказав Вілл.
— Це знають усі духовні дружини, — сказала Флора. — Я була однією з них, — додала вона.
— Справді? — спитала Робін.
— Так, — відповіла Флора. — Почалося з Любовного зцілення, але йому так сподобалося, що він мене зробив дружиною. Він любить… любить, коли тобі це не до вподоби.
Думки Робін негайно полинули до Дейрдре Догерті, чесної жінки, яка хотіла зберегти вірність чоловікові й чия остання вагітність, вочевидь, настала після зґвалтування Вейсом.
— Траплялося, що Мадзу складала компанію, — майже пошепки промовила Флора. — Вона… іноді вона мене тримала, а іноді… іноді він любив дивитися, як вона робить зі мною всякі штуки…
— О Боже, — жахнулася Робін. — Флоро… я так співчуваю.
Тепер Вілл здавався і наляканим, і збентеженим. Двічі він розтуляв губи, щоб заговорити, і передумував, а тоді бовкнув:
— Але якщо пророчиці не існує, чим ти поясниш усе те, що вона робить на Чапмен-Фарм?
— Що саме «усе те»? — спитала Флора.
— Маніфестації.
— Ті, що в басейні та в лісі?
— Я знаю, що в ліс виводять маленьких дівчаток, одягнених як вона, я не дурний, — відповів Вілл. — Але це не означає, що вони не стають нею насправді, коли це роблять!
— Вілле, що ти маєш на увазі?
