Страйк чекав у вітальні Прюденс майже три години. Скоро потому, як Прюденс, Робін та Вілл зникли в кабінеті, він почув з-за зачинених дверей підвищені голоси, але далі про зустріч, яка відбувалася без нього, не отримував жодного уявлення. Чоловік Прюденс, вочевидь, проводив вечір деінде. Пару разів з’являлися її діти-підлітки, які прямували до кухні по снеки, і Страйк, слухаючи, як відчиняються і зачиняються дверцята холодильника, думав про те, чи не здається їм дивною ця несподівана присутність нового дядька-одоробла. Втім, може, вони взагалі не загострювали на ньому увагу. Власне, подумав він, щасливі сім’ї не переймаються питаннями важливості та сили кровних уз. То тільки таким, як він — безпорідним безбатченкам із власної волі — дивно бачити тінь самого себе у майже чужих людях.
Та хай якої думки були про Страйка його небіж та небога, йому вони нічого не запропонували поїсти. Він не прийняв це на свій рахунок, пам’ятаючи, що і сам в їхньому віці навряд чи додумався б пропонувати їжу малознайомим дорослим. Пів години тому він тихенько пробрався до кухні, де з’їв пару печивок (щоб не казали, що він забагато на себе бере). Тепер, так само страшенно голодний, Страйк розмірковував, чи не запропонувати Робін заїхати до МакДрайву дорогою назад до Пат, коли його мобільний задзижчав.
Зрадівши нагоді чимось себе зайняти, Страйк узяв його і побачив номер Мідж.
Таш щойно написала. Записку вона не знайшла. Халат забрали до того, як вона потрапила до масажки. Ніхто не питає, нащо вона стукала у вікно. Що мені сказати їй робити?
Страйк відповів:
Нічого. Поліція знає, що Лін тримають там проти волі. Просто контролюй вихід на випадок, якщо її перевозитимуть.
Щойно він дописав повідомлення, як двері кабінету Прюденс прочинилися. Першою вийшла його сестра. За нею — Вілл, який здавався контуженим.
— Нічого, — промимрив він до Прюденс, — якщо я скористаюся вбиральнею?
— Так, звісно, — відповіла Прюденс. — У коридорі другі двері ліворуч.
Вілл зник. З кімнати вийшла огрядна кучерява жінка в усьому чорному, а за нею — Робін. Прюденс пішла відчиняти вхідні двері, а Флора затрималася, розвернулася до Робін і несміло спитала:
— Можна тебе обійняти?
— Звісно, — відповіла Робін, розкриваючи обійми.
На очах у Страйка дві жінки обійнялися. Робін щось тихо сказала Флорі на вухо, і та кивнула, а тоді нервово озирнулася на Страйка і пішла геть.
Робін негайно зайшла до вітальні й гарячково прошепотіла:
— Тонни… просто тонни інформації! Любовне зцілення — Тато Джей злягається з гомосексуальними та психічно нездоровими жінками, щоб їх «вилікувати». Драконяча лука: вони ховають усіх, хто помер на Чапмен-Фарм, на розораному полі, і, за словами Флори, не про всі смерті доповідають владі. Але найбільша новина — це Жива жертва. Йдеться про…
До вітальні ввійшов Вілл, досі трохи дезорієнтований.
— Все добре? — спитав Страйк.
— Так, — відповів Вілл.
Вони почули, як зачинилися вхідні двері. До вітальні повернулася Прюденс.
— Вибач, що так довго, — сказала вона Страйку. — Сильві чи Джеррі тобі принесли щось поїсти?
— Ну… ні, але нічого, — відповів Страйк.
— Тоді, може, я…
— Справді нічого страшного, — запевнив Страйк, який уже налаштувався на бургер і картоплю фрі. — Нам час відвезти Вілла до Цін.
— О, так, звісно, — відповіла Прюденс. Вона подивилася на Вілла. — Вілле, якщо тобі потрібно буде з кимось поговорити, я не візьму грошей. Подумай про це, добре? Або я можу порекомендувати іншого терапевта. І ще почитай книжки, які я позичила Робін.
— Дякую, — відповів Вілл. — Так. Обов’язково.
Прюденс звернулася до Робін:
— Для Флори це був величезний прорив. Я ще ніколи її такою не бачила.
— Я рада, — відповіла Робін. — Справді, дуже.
— І мені здається, що найбільше допомогло те, що ти поділилася своїм досвідом.
— Ми нікуди не поспішаємо, — відповіла Робін. — Вона може обміркувати свій наступний крок, але я говорила цілком серйозно. Вона може розраховувати на мене на всіх етапах. І щиро дякую, що влаштувала цю зустріч, Прюденс, це дуже допомогло. Нам, мабуть, час…
— Так, — погодився Страйк, у якого гучно бурчало в животі. До машини він, Робін та Вілл повернулися мовчки.
— Голодний? — спитав Страйк у Вілла, дуже сподіваючись отримати ствердну відповідь. Вілл кивнув.
— Чудово, — відповів Страйк, — заїдемо до «Макдональдса».
— А як же Седар-Террейс? — спитала Робін, запускаючи двигун. — Перевіримо, чи Розі Фернсбі там?
— І це можна, — відповів Страйк. — Гак невеликий. Але якщо на очі трапиться «Макдональдс», то спершу туди.
— Добре, — розвеселилася Робін.
— А ти хіба не голодна? — спитав Страйк.
— Здається, я звикла недоїдати на Чапмен-Фарм, — відповіла Робін. — Акліматизувалася.
