У цю мить в голові Страйка сплив новий спогад — як товстіший із братів Кровтерів показував дівчаткам картярські фокуси біля багаття. І дуже пройнявся порівнянням Абіґейл, яка уподібнила комуну до ракової пухлини.
— І коли ти кажеш, що вона «цього навчилася», то…
— Я про швидкість… ні, про спритність рук. Вона це ого-го як уміла, — пояснила Абіґейл. — Я бачила фокусників по телику, тож розуміла, шо воно, а інші діти вірили, шо то магія. Тіки вони це так не називали. «Чистий дух», — промовила вона з презирством.
Вона озирнулася і побачила, що Баз пішов.
— Добре! — сказала вона і негайно підвелася. — Пива принести?
— Ні, дякую, — відповів Страйк.
Коли Абіґейл повернулася з третім вином і сіла, Страйк спитав:
— А твоя сестра народилася скоро після того, як ви переїхали на Чапмен-Фарм?
— Вона не народилася.
Страйк вирішив, що вона його невірно зрозуміла.
— Я питаю про Дайю, коли вона…
— Вона мені не сестра, — пояснила Абіґейл. — Вона вже була, коли ми приїхали. Мадзу народила її від Алекса Ґрейвза.
— Але я думав…
— Я знаю, шо ти думав. Коли Алекс загинув, Мадзу зробила вигляд, що Дайю від мого батька.
— Навіщо?
— Батьки Алекса намагалися взяти її під свою опіку, коли він вкоротив собі віку. Мадзу не бажала її віддавати, і вони з батьком придумали, шо то дитина від нього. Батьки Алекса довели справу до суду. Пам’ятаю, як Мадзу лютувала, коли прийшла вимога надати зразки ДНК Дайю.
— Дуже цікаво, — сказав Страйк, швидко записуючи. — І що, зразки були надані?
— Ні, — відповіла Абіґейл, — бо вона втонула.
— Зрозуміло, — сказав Страйк. — Але Алекс Ґрейвз вважав Дайю своєю дитиною?
— О, так. Написав заповіт і зробив Дайю єдиною… бенефіс-кою? Чи як це називається?
— Бенефіціаркою?
— Ото нею… кажу ж, я неосвічена капець, — пробурчала Абіґейл. — Треба більше читати чи шо. Іноді думаю, чи не піти на якісь курси.
— Це ніколи не пізно, — погодився Страйк. — Отже, був заповіт, згідно з яким весь спадок Грейвза мав залишитися Дайю?
— Так. Я чула, як батько це обговорював з Мадзу.
— А там було що заповісти?
— Не знаю. Він був чисто бомжик, але з багатої сім’ї. Іноді вони приїздили до нього на ферму. Тоді в УГЦ не було заборони на відвідини, люди їздили собі як хотіли. Ґрейвзи були крутелики. Батько його сестру пригодував. Така пухла дівчинка. Батько прибирав до рук усіх, хто мав гроші.
— Тож Дайю загинула, і твоя мачуха…
— Не кажи на неї так, — наїжачилася Абіґейл. — Я ту суку навіть мачухою називати гребую.
— Вибач, — сказав Страйк. — Отже, Мадзу… вона успадкувала статки Ґрейвза?
— Та мабуть, — відповіла Абіґейл, знизавши плечима. — Скоро після загибелі Дайю мене вигнали до центру у Бірмінґемі. Мадзу мене бачити не могла — чого це я тут буду лазити, якшо її донька мертва! У Бірмінґемі я й утекла, коли мене послали на вулицю збирати пожертви. Зібраного за день якраз вистачило на квиток до Лондона до маминої мами. Я тепер живу в її квартирі. Вона мені її лишила, сердешна.
— В якому віці ти покинула церкву?
— Шістнадцять минуло, — відповіла Абіґейл.
— Ти після того контактувала з батьком?
— Ні, — відповіла Абіґейл, — і це мене повністю влаштовує.
— Він не намагався з тобою зв’язатися?
— Нє. Я ж перебіжчиця. Так вони називають тих, хто пішов. Голова церкви не міг мати доньку-перебіжчицю. Він, мабуть, так само радів, шо я втекла, як я раділа.
Абіґейл випила ще. Її бліді щоки зарум’янилися.
— Знаєш, — раптом зізналася вона, — до церкви він мені подобався. Може, я його навіть любила. Я завжди гралася з хлопцями, ганяла м’яча, а він грався зі мною. Йому було нормально, шо я пацанка. Але після Мадзу він змінився. Та довбана соціопатка, — сердито додала Абіґейл, — його змінила.
Страйк вирішив не відповідати. Він знав, які алхімічні трансформації можуть спіткати особистість під сильним впливом, особливо коли характер несформований. Однак Абіґейл сама сказала, що Вейс був харизматичний і аморальний ще в першому шлюбі; а в особі другої дружини він, вочевидь, просто знайшов ідеальну спільницю для гри в месію.
— Він мене почав лаяти за все, шо не подобалося Мадзу, — провадила Абіґейл. — Вона йому сказала, шо я стрибаю на хлопців. Мені було вісім років. Я просто хотіла ганяти в футбол… а тоді він сказав, шо я більше не можу казали на нього просто «тато». Тільки «Тато Джей», як усі.
Цей світ належить чоловікам, — сказала Абіґейл Ґловер, закинувши голову, — а такі жінки, як Мадзу, знають, у кого влада, і підігрують, догоджають чоловікам, шоб урвати трохи влади собі. Вона змушувала дівчат робити… речі, яких сама не мала робити. Вона цього не робила. Вона була отут, — сказала Абіґейл, показавши рівень долонею, — а ми отут, — і вона показала на підлогу. — Вона топтала нас ногами, шоб самій бути за королеву.
— Але до своєї доньки вона ставилася інакше? — спитав Страйк.
