Одну із своїх книжок, «Два роки канікул» (1888), Жуль Верн закінчує мудрою порадою: «Нехай усі молоді люди добре знають, що з найскладніших ситуацій їм завжди допоможуть вийти мужність, старанність і дисципліна». Усі його герої опиняються в найнеймовірніпшх ситуаціях, але завдяки переліченим якостям завжди виходять переможцями. Саме такими постають і персонажі «Таємничого острова» (1875), останнього роману трилогії Жуля Верна, до якої увійшли також «Діти капітана Гранта» (1868) і «Двадцять тисяч льє під водою» (1870). Їхні герої — це «робінзони», які або добровільно розірвали стосунки з людським суспільством, або стали ними завдяки збігові злощасних обставин.
Ще до появи цих творів ім’я Жуля Верна (1828–1905) було відоме у багатьох країнах світу. Проте до справжнього визнання письменнику довелося пройти довгий і складний шлях. Син нантського адвоката П’єра Верна, він закінчив ліцей, за наполяганням батька навчався на юридичному факультеті, але мріяв стати літератором. Спочатку він пише п’єси (їх було понад двадцять), переважна більшість із них була поставлена на сцені різних театрів. У цьому йому інколи допомагав Олександр Дюма-батько.
Проте ці перші проби пера не вдовольнили молодого письменника, він наполегливо шукає свій шлях у літературі. Прогрес науки, пригоди відважних мандрівників на різних континентах, перші польоти на повітряних кулях наштовхують його на думку створити серію романів під загальною назвою «Незвичайні подорожі». З цією метою Жуль Верн починає уважно стежити за технічними винаходами і вдосконаленнями, вивчає географію, математику, астрономію, геологію, хімію, біологію, балістику, стенографію і лінгвістику. Поступово його знання набувають енциклопедичного характеру. Свої спостереження і новини з різних галузей науки він заносить до спеціальної картотеки. На кінець його життя вона налічувала понад двадцять тисяч зошитів.
Деякими знаннями письменник збагатився під час шести подорожей на власній яхті «Сен-Мішель» у порівняно недалекі країни: Англію, Ірландію, Данію, Голландію, Швецію, Алжир і Туніс. У 1867 році шн здійснив свою найдальшу подорож на трансатлантичному пароплаві «Грейт-Істерн» до Північної Америки і Канади.
Навіть нині у Франції робляться спроби заперечити науковий характер творів Жуля Верна. Проте його описи, наукові спостереження, проекти, що посідають значне місце в романах, доводять протилежне.
Ім’я Жуля Верна, автора шістдесяти п’яти науково-фантастичних і пригодницьких романів, давно стало символом сміливої людської мрії, що набагато випередила наукову думку його доби. Все своє життя письменник-гуманіст захищав шляхетні ідеали, виступав проти поневолення народів і несправедливих воєн. Не всі його ідеї були послідовними. Але головне — Жуль Верн хотів бачити людину розумним творцем і допитливим дослідником, який відважно проникає у непізнані таємниці природи, робить незвичайні відкриття і власноруч втілює їх у технічні новинки. Кінцевою метою тих невтомних шукань він ставив благо і щастя людей.
Незважаючи на час, що розділяє нас, Жуль Верн за своїми поглядами і мріями й далі лишається надзвичайно близьким, зрозумілим і на диво актуальним. З великою прозірливістю побачив він ту небезпеку, що криється в досягненнях науки, якщо зони потрапляють до рук ділків і політиканів, які прагнуть використати їх у своїх корисливих та егоїстичних шлях, обернути на знаряддя знищення чи пригнічення людей і народів. Один з його героїв, Робур, не хоче віддавати людям свій винахід — могутній летючий корабель, обіцяючи зробити це тоді, коли люди стануть «достатньо розумними і моральними, аби не використати його для зла» («Робур-завойовник», 1886). Надзвичайно актуально звучить ця думка в наш час, коли людство докладає неабияких зусиль, щоб не тільки відвернути ядерну катастрофу, а й ліквідувати всі смертоносні арсенали.
Дивне обдарування Жуля Верна передбачати шлях дальшого розвитку науки і тепер вражає читача. Найцікавіші відкриття і винаходи його доби відразу ж ставали в нього основою нового фантастичного твору. Випереджаючи прогрес науки, письменник своїми творами іноді визначав дальший шлях шукань багатьох учених і дослідників.
Нині найсміливіші науково-технічні прогнози Жуля Верна давно вже здійснені, а досягнення сучасної науки здаються фантастичними. І все ж твори визначного письменника не старіють, їх читають з тим самим захопленням і неослабним інтересом.
У чому ж причина довгого життя творінь Жуля Верна? Очевидно, в його героях. За життя письменника головним у його романах були незвичні картини науково-технічного прогресу, до якого мало прийти людство і які вражали уяву читачів. Привабливі герої фантаста сприймалися лише як носії наукових ідей. Але з плином часу сприйняття стало дещо іншим — на перший план вийшли цікаві й неординарні герої.
