Океан — прозорий, сяючий, не забруднюваний більше покидьками, очищений від хижих акул, отруйних риб, молюсків та небезпечних медуз, як очищене життя сучасної людини від злоби й жаху минулих століть. Але десь у неосяжних просторах океану є таємні куточки, в яких проростають уцілілі зерна шкідливого життя, і тільки пильності винищувальних загонів ми завдячуємо безпекою і чистотою океанських вод.
Хіба не так у прозорій юній душі раптом виростають злобна впертість, самовпевненість кретина, егоїзм тварини? Тоді, коли людина не підкоряється авторитету громадськості, спрямованого до мудрості й добра, а керується своїм випадковим честолюбством і особистими пристрастями, мужність обертається на звірство, творчість — на жорстоку хитрість, а відданість і самопожертва стають оплотом тиранії, жахливої експлуатації і знущань… Легко зривається покрив дисципліни й громадської культури — всього одно-два покоління поганого життя. Мвен Мас заглянув у цей образ звіра тут, на острові Забуття. Якщо не стримати його, а дати волю — розквітне дивовижний деспотизм, який усе топче під собою і стільки століть нав’язував людству безсовісне свавілля.
Найдивовижніше в історії Землі — виникнення невгасимої ненависті до знання й краси, обов’язкове у злобних неуків. Це недовір’я, страх і ненависть проходять через усі людські суспільства, починаючи від страху перед первісними чаклунами й відьмами і кінчаючи покаранням мислителів, які в еру Роз’єднаного Світу випереджали свій час. Це було й на інших планетах з високо розвиненими цивілізаціями, які, проте, ще не зуміли вберегти свій суспільний лад від сваволі маленьких груп людей — олігархії, що виникла раптово і підступно в найрізноманітніших формах… Мвен Мас пригадав повідомлення по Кільцю про населені світи, де вищі досягнення науки застосовувалися для залякування, катувань і покарань, читання думок, перетворення мас на покірних напівідіотів, готових виконувати будь-які безглузді накази. Зойк про допомогу з такої планети прорвався в Кільце і линув у просторі вже багато сотень років після того, як загинули і люди, що послали його, і жорстокі їхні правителі. Наша планета перебуває вже на такій стадії розвитку, що подібні жахи назавжди стали немислимі. Але все ще недостатній духовний розвиток людини, про який невтомно піклуються люди, як от Евда Наль…
— Художник Карт Сан казав, що мудрість — це поєднання знання і почуттів. Будьмо мудрими! — пролунав позаду голос Чари.
І, промчавши повз африканця, Чара кинулася з висоти у бурхливу безодню.
Мвен Мас бачив, як вона плавно перевернулася в повітрі, крилато розкинула руки і зникла у хвилях. Хлопчаки винищувального загону, які купалися внизу, завмерли від несподіванки. По спині Мвена Маса пробіг холодок захоплення, що межувало з переляком. Ніколи африканець не стрибав з такої неймовірної висоти, але зараз він безстрашно став на краю урвища, скидаючи одяг. Пізніше він пригадував, що в невиразних миттєвих думках Чара здалася йому богинею стародавніх людей, яка все може. Якщо може вона, то й він зможе!
Кволий пересторожливий голос дівчини пролунав у шумі хвиль, але Мвен Мас, кинувшись униз, не почув його. Політ був блаженно довгий. Хороший майстер стрибків, Мвен Мас точно увійшов у воду і пірнув дуже глибоко. Море було таке надзвичайно прозоре, що дно здалося йому небезпечно близьким. Африканець вигнув тіло і відчув такий приголомшливий удар непогашеної інерції, що на якусь мить для нього все перестало існувати. Стрімкою ракетою Мвен Мас вилетів на поверхню, перевернувся на спину і загойдався на хвилях. Опам’ятавшись, він побачив Чару Нанді, яка підпливала до нього. Вперше блідість переляку примусила померкнути» яскраву бронзу загару дівчини. Докір і захоплення світилися в її погляді.
— Навіщо ви зробили це? — ледве дихаючи, прошепотіла вона.
— Тому, що це зробили ви. Я піду за вами скрізь… будувати свій Епсилон Тукана на нашій Землі!
— І повернетесь зі мною у Великий Світ?
— Так!
Мвен Мас перевернувся, щоб пливти далі, і скрикнув з несподіванки. Дивовижно прозоре море, яке так зле пожартувало з ним, тут, далеко від берега, стало ще прозорішим. Вони з Чарою ніби ширяли на запаморочливій висоті над дном, видимим у найдрібніших деталях через неймовірно чисту воду, мов крізь повітря. Мвена Маса охопила відвага й урочистість, яку переживали люди, що потрапляли за межі земного тяжіння. Польоти в бурю по океану, стрибки в чорну безодню космосу з штучних супутників викликали такі самі відчуття безмежного молодецтва і удачі. Мвен Мас ривком підплив до Чари, шепочучи її ім’я і читаючи гарячу відповідь в її ясних і відважних очах. Їхні руки й губи з’єдналися над кришталевою безоднею.
Рада Зореплавання здавна мала власний будинок для наукових сесій, як і головний мозок планети — Рада Економіки. Вважалося, що спеціально пристосоване і обладнане приміщення повинно настроювати присутніх на проблеми космосу і тим сприяти швидшому переключенню з земних справ на зоряні.
