Твердиня полностью

Досягнувши проходу, Сьома спинився та зазирнув досередини. За кострубатим входом погляду відкривалася простора зала з високою стелею, більш-менш рівними стінами та підлогою, що нагадувала поле танкової битви. Долівка проступала на півметра нижче від порога й, судячи з того, що робили індіанці, надалі ставатиме ще нижчою. Четверо мачігуенга розтрощували підлогу відбійними молотками. Ще шестеро, орудуючи велетенськими чавунними молотами, розбивали виламані шматки граніту на уламки. Просто під порогом сидів хтось із науковців (білявий чоловік років тридцяти п’яти), виконуючи над кожним уламком дивну процедуру. Він брав шматок, відколотий від підлоги, зважував у лівій руці, а потім водив над ним правою. Після цього більшість уламків летіла до дерев’яного ящика, подібного до того, що його несли індіанці, з якими зустрівся Семен, і лише поодинокі шматки приковували до себе увагу чоловіка. Вчений роздивлявся їх крізь лупу, а тоді клав на примітивні ваги, що стояли біля його лівого стегна. От тільки клав не на площину для зважування, на якій стриміла кілограмова гирька, а під неї, й стежив, що буде. Звісно, нічого не відбувалось, і камінь летів у ящик до решти.

Попри те що білявий чоловік сидів буквально під ногами Семена, хлопець спочатку не помітив його. Він зауважив чоловіка лише тоді, коли той звів голову та привітався:

— Хелоу! — рот затуляла захисна пелюстка.

Сьома сконфужено кивнув, притлумлюючи бажання дременути геть. Науковець не закричав, не став кликати охоронців. Він навіть не здивувався, побачивши хлопця. Робота тривала, так наче Семена не існувало. Або вони не знають про наказ Джейсона, або ж Джейсон сьогодні вранці видав нове розпорядження: не чіпати чувака з поламаною ногою. Сьома з хвилину переминався з ноги на ногу, проте ніхто не зважав на нього. Учений повернувся до роботи й не підводив голови.

Трохи нижче від входу до каменоломні галерея впиралась у чотириметрові сталеві ворота з масивним навісним замком.

Росіянин розвернувся та попрямував до Білої кімнати. Зайшовши, ввімкнув електричний світильник, поставив його на підлогу й сів, підклавши незагіпсовану ногу під стегно, навпроти стіни із зображенням долонь і загадкових символів.

Зринуло вже знайоме відчуття легкості. Сьомі здавалось: якщо він заплющить очі та набере в груди повітря, то злетить ген під стелю кімнати. Від самої думки про це в шлунку залоскотало. Лоскіт був приємним, зовсім відмінним від свербіння нутрощів, що супроводжує почуття страху, чи від хворобливих позивів до блювання.

Сьома вивчав малюнок. На першій парі відбитків у верхньому лівому куті у впадині між мізинцем і безіменним пальцем лівої долоні був один кружечок. На другій парі, що розташувалася під першою, — два кружечки (один — між мізинцем і безіменним, а другий — між безіменним і середнім пальцями). На третій парі проступало три кружечки. На четвертій — чотири (вони заповнили всі проміжки між пальцями на лівій долоні). Наступна пара відбитків знаходилась у верхньому правому куті, і на ній з’явився п’ятий кружечок — між великим і вказівним пальцями правої долоні. У найнижчій парі долонь (восьмій за рахунком) було вісім кружечків.

— Це цифри, — Сьома не усвідомив, що вимовив здогадку вголос; стіни проковтнули звук, що злетів із його губів.

Ковзнувши поглядом угору, хлопець прикипів до найвищої точки зображення, де поруч із випаленим відбитком великого пальця виднілося кружальце більшого діаметра. Символів було вісім, останній із них (між восьмою парою долонь) виглядав поєднанням першого символа та кружечка більшого діаметра. Це спостереження підштовхнуло Семена до наступної здогадки.

— Вісімкова система, — пробубонів він під ніс. — Якщо кружечок більшого діаметра позначає «нуль», то творці Паїтіті використовували вісімкову систему.

Наша цивілізація користується для лічби десятковою системою, тобто в нас є набір із десяти цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і 9. Решту чисел ми записуємо, комбінуючи їх. Наприклад, число десять (перше з наступного після цифр розряду) формуємо шляхом поєднання 1 і 0 — 10. Загалом цивілізації, що населяли Землю, оперували десятковою системою. Це пов’язано зі звичкою рахувати на пальцях, яких є десять… ну, принаймні в більшості з нас. Але траплялися й винятки. Розміщення кружечків на долонях підказувало Сьомі, що цивілізація Паїтіті рахувала не на пальцях, а на проміжках між ними, а тому ближчою та зрозумілішою для неї була вісімкова система числення, утворена лише з восьми цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6 і 7.

Незалежно від кількості використовуваних тією чи тією цивілізацією цифр (шість, вісім, десять чи більше) перше число з наступного після цифр розряду потрібно записувати як комбінацію цифри, що відповідає одиниці, та нуля. Якщо цивілізація Паїтіті з її вісімковою системою окремих символів для вісімки та дев’ятки не мала, то вісімка, записана як одиниця й нуль, — це перше число наступного розряду, а дев’ятка — це дві одиниці тощо: