Левко виблював. Замість блювотиння з рота порснув потік ультрамаринових лискучих жуків. Вони падали на кам’яну долівку та розбігалися, швидко перебираючи лапками. Хлопця не здивувало, що в його череві жуки, хвилювало лише те, чому вони досі живі? Він заходився нещадно топтати комах, коли зненацька усвідомив, що товчеться по нутрощах Джеррона.
«Бляха, НІ!!!»
Левко відстрибнув, крутнувся на місці та почесав до виходу із підземелля. Сині жуки потягнулися за ним, завзято попискуючи.
Горішня тераса змінилася до невпізнання. Велика піраміда плавала в повітрі. Трава переливалася, неначе згарище, багряно-чорними кольорами. Дерева поінакшали. Вони стали цілковито чорними, все листя на них зникло. Стовбури скидалися на бугристі жили, в яких у такт із Левковим серцем пульсувала кров. Стовбури бухкали та надималися, бухкали та надималися. Горизонт на півдні й на півночі підіймався, нагадуючи дуги щелеп, які прагнуть зімкнутись у хлопця над головою та проковтнути Твердиню.
А тоді Левко почув сурми. Спочатку далеко. Згодом ближче. Потому під самісіньким вухом. І насамкінець — просто в голові. Звук скидався на щось середнє між гудінням трембіти й стогоном неправильно вигнутої труби. Тисячі невидимих горністів гнали повітря крізь сурми небачених розмірів, примушуючи кожну молекулу Левкового тіла вібрувати. Хлопець упав на коліна, обхопив голову руками та розридався від жаху.
Бо сурми ті були не від янголів. Точно не від янголів…
— Босе, дим, — Віктор крутнув головою так швидко, що в шиї хруснуло.
Джейсон задрімав, прихилившись до перегородки між кабіною та вантажним відсіком Мі-17, але, розчувши крізь стугін двигунів і шум лопатей «босе…», стрепенувся.
— Що?
— Бачу дим над Паїтіті, — напружено повторив Віктор Шако. На північному сході, просто за курсом Мі-17, в небо здіймалися клуби густого смолянистого диму.
— Що за?.. — Джейсон, двоє стрільців і четверо хлопців Амаро Кіспе тулилися купи на ділянці вільного простору не більше ніж три квадратні метри, що лишилася після того, як вертоліт завантажили продуктами. Сивочолий скочив на ноги та протиснувся до кабіни. Гордон Лі Купер і Джим Ломбарді з тривогою зиркали на боса.
— Хтось розпалив чимале вогнище на терасі, — ще раз сказав Віктор. Твердиню поки не було видно, проте він не сумнівався: диміло звідтіля, де вона розташовувалася. — Хтось… не знаю…
— He’s god damn motherfucking stupid piece of shit[153], — прогарчав Джейсон, після чого додав: — And he’s already dead, whoever he is[154].
Вертоліт наближався. Проступило громаддя Паїтіті, поки що невиразно, нагадуючи обліплену зеленню гору. Невдовзі стало видно центральну піраміду.
— Босе, — покликав Віктор. Джейсон, який стояв за його спиною, вчепившися збілілими пальцями за спинку пілотського крісла, нічого не відповів. Пілот правив далі: — Я от що думаю: може, це не через недогляд, може… в них там щось сталося.
Гордон Лі та Джим закивали головами. Гнів умить щез із очей Джейсона, змінившись настороженістю.
— Знижуйся. Спускайся, швидше! — загарячкував він. — Пірнай у сельву!
Задерши ніс гелікоптера, Віктор погасив горизонтальну швидкість і пішов на зниження, уважно стежачи за тим, щоб не загнати ротор у режим кільцевих вихорів[155] і не втратити керування. Нерівна непроглядна поверхня джунглів швидко насувалась. Він спинив Мі-17 тільки тоді, коли лопаті почали збивати листя й гілки з найвищих дерев.
— Що далі, Джейсоне?
Х’юз-Коулман зазирнув до вантажного відсіку.
— Зброю напоготів! Здається, в нас гості, — повернувся назад до пілота: — Підкрадись якомога ближче до Твердині, а тоді на повній швидкості прошмигни з північного боку, щоб я обдивився терасу.
— Ми зараз заважкі для трюків вищого пілотажу.
У череві гелікоптера лежало більше як три тонни продовольства.
— Вікторе!
— О’кей, о’кей, зроблю все, що можу.
Мі-17 піднявся та помчав до Паїтіті. Під потужним потоком п’ятилопатевого гвинта сельва розходилася хвилями. Часом гілки шкреблися по днищу.
— Подай M16, — наказав Джейсон. Род Холмґрен передав босові штурмову гвинтівку. Х’юз-Коулман замотав головою. — З гранатометом.
Довготелесий нахилився та витяг із-під відкидної лави спеціальну гвинтівку із вбудованим підствольним гранатометом M203. Джейсон прийняв зброю, відсунув дверцята й став ліворуч від отвору.
