От общения с такой героиней Украинке стало плохо: "Мені почало здаватись, що мене оплутала якась тонка павутина і починає застилати очі і заважати дихати". Вот бы и прекратить общение. Но дело не закончено: характеристика ограниченной москальки еще не завершена. Поэтому приводится ее круг чтения: французские романы "Полудевы", "Небылицы", "Для чтения в ванне". Последний французский роман "Современная любовь" она слушает самозабвенно: "Книжка була маленького формату, видання гарненьке, з тонкими малюнками, на обложці в червоному тоні якісь фігури, ледве прикриті серпанками, у викручених позах, з дикими виразами, так, немов вони кудись женуться несамовито чи корчаться в танці св. Вітта… Французькі каламбури, повні тонкої розпусти думки і фантазії… При одній надто "рискованій" сцені я глянула на Аллу Михайлівну, — вона вже не лежала, як перше, з закритими очима, вона спиралась на лікоть, підвівши голову, і дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю".
Из русских книг она читает рассказы Лейкина или романы Ясинского. Тот и другой — из лагеря, противного Украинке. Первый — "автор оповідань, розрахованих на невибагливі смаки міщансько-обивательських кіл читачів"; второй — "прихильник "чистого мистецтва". Тургенева "типичная" москвичка не знает: "Ні, я його не читала. У нас "класиків" проходили тільки до Пушкіна. Правда, в хрестоматії було там щось, "Бежин луг", здається, і ще не пам’ятаю що… так, дитяче…". Тургенев на нее действует как снотворное: "Прочитавши перших дві-три сторінки, я спинилась, щоб одвести голос, і почула голосне мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку; з-під подушки виглядала клинчиком червоняста обложка роману "Новітнє кохання".
Теперь всем становится ясно, что эрудированная Украинка нравственно неизмеримо выше необразованной русской. Теперь пришло время обрисовать классовый антагонизм. Для выдающегося мастера слова — это пара пустяков. Если в романе из жизни аристократов не хватает темы пролетариата, мастер тут же дописывает: "За окном двое рабочих ковали железо". В данном случае использован именно такой "алгоритм":
"— …Мені татко дав тисячу рублів на сезон, доїхала, прожила два з половиною тижні і, знаєте, скільки маю тепер? Двісті рублів! Ха-ха-ха! — вона весело і дзвінко засміялась.
В сю хвилину на зустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби в одній руці і з великим квачем у другій; з квача капотіла фарба…Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло; хлопець як раз утирався замазаним рукавом, порівнявшись з нами, і через те його квач прийшовся як раз врівні з червоним капелюшком Алли Михайлівни, так що мало не лишив на ньому зеленого листочка. Вона відхилилась так раптово, що мало не штовхнула мене з тротуару, і скрикнула хлопцеві: — Посторонись, любезный, посторонись! От мужлан! — додала трохи тихше.
