Украинка против Украины полностью

Главную героиню поэмы зовут Оксана: "Устами Оксани Леся Українка часто-густо висловлює свої власні почування. З поеми видно, що вона недолюблює старої Московщини. Чому? Бо з трьох історичних ворогів України вона тільки й залишалася. Татари зникли, Польща занепала, а вона зосталася й панує над ними й над Україною" (цит. по: 17, 13). Здесь автор лукавит. "Татари зникли". Но как же это произошло? Да очень просто. Не сами они "зникли". Для этого в течение ста лет Российская империя (в том числе и украинцы) напрягала все силы в борьбе с Турецкой империей. "Польща занепала". Не сама она "занепала". Для этого в течение ста лет Российская империя (в том числе и украинцы) напрягала все силы в борьбе с Речью Посполитой (а было время, когда поляки сидели в Кремле и граница Польши проходила около Можайска). Украина получила свои дивиденды (со времен Богдана ее территория увеличилась в шесть раз). И теперь уже можно "недолюблювати старої Московщини" (а почему только "старої"?) и плевать на нее. Остается риторический вопрос: за сколько столетий Украина добилась бы того же без "Московщини"? Чтобы не испытывать моральных неудобств, украинец обычно выдвигает встречный вопрос: а для кого воевала Российская империя? А это вопрос уже не риторический, поэтому на него может ответить каждый. Во-первых, это делалось для тех, кто поселился на отвоеванных землях и чьи потомки живут здесь до сих пор. Во-вторых, — для всей остальной Украины, которая регулярно подвергалась набегам с юга и стабильно поставляла ясыр в виде Роксолан, Богуславок и прочего живого товара на все невольничьи рынки исламского мира. В-третьих, — для нужд всей страны, которая в дикой степи построила города, порты, верфи, флот, заводы, фабрики и т. д., и т. п.

Драй-Хмара пытается объяснить позицию Украинки влиянием Костомарова: "Таке ставлення до Московщини у Лесі Українки легко могло виникнути під впливом Костомарова" (там же). Однако это не соответствует действительности. В этом каждый легко сможет убедиться, когда ниже будут представлены подлинные выводы знаменитого историка.

"Який же висновок можна зробити на підставі сказаного вище? Яке політичне обличчя показала Леся Українка в "Боярині"? "Франко й Леся Українка, — пише В. Коряк, — закінчили той процес створення суцільної національної свідомості, що розпочався за доби промислового капіталізму". Говорячи словами В. Коряка, можна сказати, що в поемі своїй Леся Українка виявила світогляд "суцільної національної свідомості". Герої "Боярині" не є історичні особи: з добою Руїни вони зв’язані постільки, поскільки сама поема зв’язана з нею. Зовсім легко їх можна було б узяти з тієї доби й перенести до будь-якої іншої, хоч би й до нашої. Коли так, то чи не можна вбачати в Оксані й Степанові репрезентантів сучасного життя? Інакше кажучи, чи не перенесла Леся Українка ідеї та настрої, що живили її та її покоління, на постаті минулого України? Ми стоїмо перед питанням, як дешифрувати драматичну поему Лесі Українки, коли дивитися на неї, як на твір алегоричний, що таїть у собі приховані риси сучасного життя. В особі Степана можна вбачати того українського інтелігента кінця XIX та початку XX віку, що, втративши почуття національного й одірвавшись од маси, од народу, сам ішов у чуже оточення й переймав чужу культуру, зрікшись своєї рідної. В особі Оксани можна вбачати іншого типу інтелігента, того, що довго боровся за принцип національного самовизначення, сперечався, протестував, але, попавши в пазурі царату московського чиновництва, не мав уже сили вирватися на волю й конав на чужині" (цит. по: 17, 14). Оксана не могла вернуться на Украину без мужа, но другие очень даже могли. Только не всегда торопились. И сегодня тоже не все шибко стремятся на родину предков (например, заморская диаспора: горячо сопереживает и дает ценные указания, но только дистанционно).