Украинка против Украины полностью

"Правда, що попівство, разом з клерикалізмом всякого розбору, ще міцне в Галичині, але тим більше треба з ним боротись, а не потурати йому, бо воно може висмоктати всі здорові соки життя з народу. Врешті, народ галицький зовсім не такий вже сфанатизований до унії чи до якої іншої форми віри (не кажу до самої віри), як то хочеться представити попам. Тепер уже витворюється в Галичині інтелігенція непопівська, і дедалі її все більше стає, і дедалі вона все більше ваги набирає, та хоч вона сама вийшла (по більшій часті) з попівства, але, звичайно, сама вже геть-то одійшла від попівських традицій. Отже, коли бі ся невеличка (тим часом) інтелігенція заплуталась у клерикалізмі — щирому чи у даному, — то се було б дуже погано і згубливо для країни". Непонятно, правда, для какой именно "країни" было бы губительно иметь христианскую интелигенцию. Наверное, в этой логике — для любой.

"Хоч галичани (пам’ятай, далеко не всі) вище нас стоять у громадських думках і справах, зате загальна просвіта у них далеко нижче нашої; я чула се давно, але не думала, щоб се було настільки правда. Крім того, у радикальській громаді тримається напрямок (дай боже, щоб він не довго протримався!), подобний тому, який був у російських "народників", — а власне, антипоетичний і антиартистичний (a la Чернишевський, Писарєв et tutti quanti), тут можливі ще суперечки, подібні таким: що краще — Шіллер чи нові чоботи, Венера Мілоська чи куль соломи і т. п. Правда, це все у них провадиться не так гостро і дико, як у росіян, певне, поетична українська натура і європейська культура не допускають до того, але все ж цей напрямок єсть. Щодня я мушу стинатися з "січовиками" за неоромантизм, за поезію". Перед дядей-атеистом она демонстрирует свое презрение к галицким народникам: "Що ж до народовців… вже тая "політика", "лояльність", криві дороги, що ведуть до високого ідеалу, "повага до народних святощів", "уміркований лібералізм", "національна релігійність" etc., etc. — все оте вже так утомило нас, молодих українців, що ми раді б уже вийти кудись на чисту воду з того "тихого болота". И действительно: что может быть утомительнее уважения к народным святыням и национальной религиозности?