Иногда она давала дяде ценные советы: как противодействовать политическим оппонентам. Когда в журнале "Правда" раскритиковали марксистское учение, она спрашивала у него: "Чи ви читали "Безвиглядність соціальної демократії" в "Правді"? А що, коли б хто випустив щось на сю тему, тільки не негативне, а позитивне, от на кшталт "Ерфуртської програми"? Так называлась программа немецкой социал-демократической партии, которая признавала неизбежность замены капитализма социализмом, подчеркивала необходимость политической борьбы и ведущую роль пролетарской партии. Племянница успокаивала дядю: "На щастя, не всім вона (львівська "Правда") тут очі засліпила і єсть тут люди, котрі розумніші, що уважають правдян за українських клерикалів і ретроградів, себ-то за те, чим вони єсть в самій речі". То и дело в переписке мелькает: "навіть і такого діла не можна вести з народовцями, хай їм цур!"; "Не вір, значить галичанам! До сього переконання смутного я приходжу дедалі то більше".
О своих переводах атеистических статей: "Нема що і казать, що в Галичині за сі статті предадуть анафемі і видавця,і перекладачів, і коментатора з усім їх нащадком і накоренком. Для мене се буде, може, і цікаво, бо ще ново. А врешті, все одно, — цур їм!". Драгоманову из Киева: "Тип галицького поповича єсть і у нас, з таких найбільш складається "темна сила". Але цур їм проти ночі згадувать". Христиане к ночи не поминают нечистую силу. А бесоодержимые — христиан.
Павлыку: "Сі панове не знають, яку шкоду вони роблять всій справі своєю безличністю. Ну, та нехай їм біс!"; "Ох, галицькі справи, галицькі справи! Хай чорт мене вхопить, коли що-небудь в тому розумію"; "Ваші галицькі справи засмутили мене, а надто дурне плутання людей з Барвінським не то засмутило, а просто розлютило до крайнього ступня, я навіть не думала, що маю в собі стільки злості, аж сестра Рада дивувалась на мене, дивлячись, що я зовсім сама не своя".
Судя по письму к Павлыку, отвратительны не только галицкие "клерикалы", но и галицкие социал-демократы: "Що се за погрози, що коли їм не дадуть грошей, то тоді і вони перейдуть до польської соціал-демократії, — де тут ідея і серйозне відношення не скажу вже до своєї, але й до чужої справи? На місці польської соціал-демократії я бі сама не хтіла таких козаків охотного полку під своєю корогвою водити!.. Все оце погано і сумно. Але чого Ви кажете, що без цих панів Ви згубите ґрунт в Галичині? Я не зовсім се розумію. Чи мають вони вплив на селян з своїм польським марксизмом? Врешті скажу знов: хай чорт мене вхопить, коли що-небудь в тому розумію! Ну, та що вже, біс біду перебуде, одна мине, друга буде!" В 1899 году в письме к Павлыку родилась новая оценка: "Шкода, що в Галичині соціал-демократи такі, — як би сказати? — "подлейшего ґатунку", а то б ще, може, якось прийшло до згоди".
