Украинка против Украины полностью

Забужко добавляет: «Степанами по обох лініях, косачівській і дра-гоманівській, звали двох патрілінеарних прапрадідів Лесі Українки, які на час Катерининської дворянської реформи були ще в лавах гетьманської старшини — так званого Значного військового товариства… Степан Васильович Косач, бунчуковий товариш (як пише З. Когут, за реєстром 1763 р. їх налічувалося всього 221 — це були вершки гетьманської аристократії), маршалок Погарської шляхти, 1767 р. брав участь у виборах до Катерининської Законодавчої комісії, — а вже син його одним із перших, бо ще 1784 р., кажучи словами героїні І. Кочерги, „одібрав чин“, — за імперською „Табеллю о рангах“ до смішного мізерний: „майорський“, колезького асесора. Про політичну позицію значкового товариша Стефана Драгомана, який „підписувався ще грецькими літерами“ нам нічого не відомо, постать у гетьманській ієрархії задрібна (хоча його правнучка О. Пчілка не без гордощів відзначає, що Драгоманови десятки років судилися з самими Розумовськими і остаточно, вже в поколінні Лесиного діда, таки виграли процес!), — але невдовзі долучене до родинного прізвища закінчення „-ов“ свідчить, що й по цій, „полтавській“ лінії, так само як і по „чернігівській“, предки Лариси Косач кооптувалися в імперське дворянство коли не серед перших, то принаймні в основному потоці „всіх порядочних людей“ — власне „при Рум’янцеві-Задунайському“, — а вже покоління Лесиного діда в повному складі подалося до Петербурга „на ловлю счастья и чинов“, хронологічно випередивши навіть Ніколєньку Гоголя» (10, 351).

У Ольги Петровны Драгомановой (О. Пчилка) был дедушка Яким. Биограф пишет: «Яким підписувався як „Аким Драгоманов“. Перевтілення Якима Драгомана в Акима Драгоманова Олена Пчілка пояснювала тим, що дід це робив „по звичаю московському“, оскільки той звичай „став уже, по зміцненню московської влади на Україні, ніби й для наших людей урядових, чи взагалі письменних, майже обов’язковим. На таку путь зігнала московська сила українську старшину!“ (7, 37). Можно добавить: на такой скользкий путь.

У дедушки Якима (он же Аким) было три сына: Алексей, Яков и Петр. Старшим был Алексей, о котором Пчилка писала: „дід віддав його в науку, але тільки в Гадячому“ (7, 37). Последнее не соответствовало действительности. Правду про дедушку Алексея („скелет в шкафу“) скрывали не только от советской власти, но и от своих родных детей. „Менших же синів, Якова й Петра, — відправив до столиці, оскільки „мав там досить сильну руку в особі одного свого колишнього товариша по службі, з числа тих українців, що, після занепаду місцевого самоврядування, подалися "шукати щастя" на Московщині". Того дня, коли сини від’їхали, в молитовнику Якима з’явився такий запис: "Сего дня сыновья мои, Яков и Петр, выехали в Санкт-Петербург. Да сохранит их Господь на всех путях их!" (7, 37).

Из выписок Ольги Косач (сестры Украинки) следует, что "старший Якимів син, Олексій, не діставши освіти, залишився при батьковому маєткові, двох же молодших, Петра й Якова, виряджено для науки аж до Петербургу. Петро вступив там до привілейованого "Училища правоведения", виключно для дітей шляхетських родин, яке, крім доброї освіти, давало завсігди можливість зробити блискучу кар’єру, — а Яків до кадетського корпусу. Закінчивши науку, Петро Драгоманів (так уже став писатися їхній батько) почав служити в військовому міністерстві на посаді "військового юриста", а Яків ввійшов до Полтавського артилерійського полку. Обидва вони мали літературні здібності, особливо Петро, що крім того володів мовами: французькою, німецькою та англійською. У 1826 р. Якова Драгоманова заарештовано за участь у таємному революційному товаристві "Об’єднаних Слав’ян" і покарано засланням. Дальша доля його невідома. Петро ж Драгоманів залишався в Петербурзі до року 1838, коли залишив службу й в ранзі урядовця VIII класу повернувся на батьківщину" (11, 55).

Пчилка в своих воспоминаниях от 1926 года также очень лаконично освещала судьбу репрессированного царизмом дяди Якова (как будто и ей "дальша доля його невідома"): "Яків і Петро прилучались до передових кругів тодішньої столичної молоді… Якова за його участь в "недозволенном обществе" ("Соединенных славян") та в революційному рухові декабристів виправлено з Петербурга на заслання". В комментариях "заслання" несколько удлинилось: "Драгоманов Яків Якимович, член Товариства об’єднаних слов’ян, учасник декабристського руху, засуджений на довічне заслання". А одна из передач украинского радио поведала о том, что дедушка Украинки "загинув у Сибіру". Печальная история. Но самое печальное, что абсолютно лживая.