Вийшла Мишка-городянка, Прехорошая панянка,Раз у поле погуляти;А при тім хотіла взнати, Як там інші сестри Миші, Польовнички, серед тишіПроживають, Пробувають.Мишка Мишку миттю взнала — Як селянка працювала,Колоски собі збирала.— Помагай біг! — так гукнула Городянка. Друга вчула, Розпиталася і в нору Городянку запросилаПо-простому, По-сільському.Там вона, бач, наносила Колосочків, зернят різних, Корінців усяких пізніх;І усім тим частувала, Городяночку приймала... Городянка призволялась, Дечому то й дивувалась:— А се що у вас такеє?Що ж, воно собі смачнеє... Зветься як? — І городянка Набік голову схилялаТа стекольце, як панянка, До очей все притуляла. Побалакали гарненько,І, як стало вже пізненько, Городянка швидко встала. — Але подругу новую,Тую Мишку польовую, І до себе запрохала. Отже, якось у неділю, —В свято, бачте, на дозвіллю, — Хуторянка на часинку Подалася до будинку. Городянка виглядала, Хорошенько привітала:— Будь здорова, гостя ждана! Се гаразд, моя кохана!Бо якраз панів немає, Панство десь собі гуляєНа банкеті. — По сій мові у буфеті Господиня тая Мишка, Делікатненька корпишка, Почала всього шукати, Все ласеньке добувати. Повела тоді сестрицюУ найкращую світлицю; Там на килимі турецькім Посідали наші Мишки.І горіхом смачним, грецьким, Погострила зубки трішкиТая гостя польова.Та хіба самі горішки? О! Була там і халва,І цукати, й пастила,Хвиги-миги, марципани, — Прямо їжа без догани!Але тільки що розсілисьТа гарненько примостились, Коли це дзвінок як дзенькне, На господу всю як бренькне! Слуги кинулись... І в хату,В тую пишную палату, Увійшли і пані, й пан, — Так і сяяв весь жупан!Отже, Мишки наші швидкоПовтікали, куди видко! І сказала хуторничка:— Прощавай, моя сестричко!Хай їй цур, оцій палаті! Я волю у простій хатіПростим зернятком живитись, Ніж на всі боки дивитись — Чи не ввійде хто, не зрушить Та ногою не придушить!..Будь здорова, моя любко, Хай Господь тебе боронить, Я додому йду, голубко, —Там ніхто у нас не дзвонить!..