Хома журився,Що лобода й кукіль у просі зародився; А кум Хомин так об’яснився:— Іще то не біда, Як в просі лобода. А оттоді біди,Як ні прісця, ні лободи!<p>ГОЛОДНИЙ ХОМА</p>Голодному Хомі хтось став притьмом хвалити, Що як-то тим панам в будинках гарно жити!А мій Хома сказав: — Як хліба край, То й під вербою рай.<p>ГОРОХ</p>Щоб не оскуб народ гороху при дорозі, Максим горох посіяв в просі.Що ж вийшло? Дітвора — іще й огуд не ссох — І просо витовкла, і обнесла горох.<p>ГРОМАДА</p>Раз на мірошника мужик позов подав, Що він пшеницю всю не помолов — подрав.Громада на суді дала такую вість:— Хто зерно знівечив — нехай же той і їсть.Вже лучче б та мука громаді пригодилась: За суд такий — нехай мукою б подавилась!<p>ЛЮБОВ</p>— Чом щирая любов тепера рідко стала?— З Амурових очиць пов’язка спала: Лихий хлопчукЗ пов’язочки пошив капшук.<p>ХОМИНА УСЛУГА</p>Петро в Хоми позичив плуга. Хома поратував, а чересло й лемішОставив, не дає Петрові, хоть заріж!..Яка ж Петру користь — без лемеша із плуга?Така-то Хомина услуга!<p>СІРКО</p>Сірко, забравшись на копицю, Від сіна відганяв телицю...На світі так скупий живе:І сам не пожива — і людям не дає.<p>ЛЕВ І МИШ</p>Убравсь в тенета Лев, а Миш його пустила: Тенета Миш перекусила.Овва!Маленька Миш спасає Льва!<p>КАШТАН І СВИНЯ</p>Прийшла Свиня у гості до Каштана; Каштан, кудлатий пес, Свиню пришанував:В багнюці покачав і ухо розірвав! Яка гістя — така і шана!<p>ЛИСИЦЯ</p>В Петра в дворі Лисиця проживала; Лисиця на Вівцю Петрову наклепала,Що буцім ніччю кури крала.— А ти ж як писк у пір’я замарала?— Та я... я патрать помагала.Частенько злодія в суді судять, слідять; А можна злодія по пір’ячку пізнатьІ по Лисичому словечкуНе нівечить Овечку.<p>КОВАДЛО І МОЛОТ</p>— Таки тобі хоть раз кувати остивало? — Питало Молота Ковадло.Задихавшись, йому мій Молот промовля:— Питайся не мене — спитайся коваля.<p>ВІВЧАР ТА ВІВЦЯ</p>Вівчар, як стриг Вівцю, розжалувавсь над тим, Що стілько трудиться над стадом він своїм,Що тих трудів його не стоїла скотина; Вівця озвалася: — А з чого сірячина?<p>ІВАН І ПЕТРО</p>У Йвана та Петра дві хати запалали,А Йван з Петром самі себе не рятували, А тілько, стоячи, кричали на живіт.Іван: «Гасіть огонь!» Петро: «Огонь гасіть!»Прислів’я каже: більш роби, Та менше говори...<p>ГАДЮКА</p>Гадюку мерзлу взявши в руки, Іван за пазуху відтаять положив.Гадюка в пазусі одтилаТа Йванові жала впустила.Гадюка ожила — добродій більш не жив; Від яду вмер, набравшись муки.Так платять за добро Гадюки! <p>МЕТЕЛИК І КОМАР</p>
